Закони Хаммурапі були укладені у 18ст. до н. р. Причинами їх появи були: необхідність встановити єдині закони на території всієї держави; бажання закріпити в них суспільний лад; прагнення залагодити гострі соціальні суперечності, що на той час виникли в суспільстві. Текст Законів складається з прологу, 282 статей і епілогу. У структурі Законів прослідковується певна система.
У Законах Хаммурапі яскраво відображені основні риси стародавнього примітивного права:
• юридичне закріплення станового поділу суспільства, нерівності
людей і рабовласництва;
• казуїстичність (кожна норма регулює конкретні правовідносини,
а загальних норм немає);
• наявність великої кількості прогалин у праві;
• порівняно низький рівень розвитку юридичної техніки (багато
норм сформульовано нечітко чи суперечливо);
• зв’язок з релігією (релігійні клятви, ордалії впливають на доволі
багато законів);
• переважання кримінально-правових норм над цивільно-правовими, жорстокий і примітивний характер покарань.
Що стосується загального рівня юридичної техніки Законів Хаммурапі, то тут потрібно зазначити, що його правові норми носять явно виражений казуїстичний характер. Але при цьому всі представлені випадки розбираються досить докладно. Ці закони, як правило, починаються зі слова «якщо», після якого подається опис конкретної ситуації, до якої і відносилася відповідна юридична норма цивільного або кримінального права.
Закони Хаммурапі на відміну від інших східних кодифікацій не містять релігійного і морального елементу. Регулювання зобов*язальних відносин за Законами Хаммурапі
Зобов’язання у Вавилоні виникали з догорів та правопорушень.
У законах Хаммурапі є ряд статей, що регулюють оренду землі, яка відігравала, очевидно, велику роль у земельних відносинах того часу. Плата за орендоване поле, сад визначалася кількістю зібраного урожаю. Оренда була короткостроковою. На більш тривалий строк в оренду здавались ще не освоєні землі. Законодавство, що визначало відносини між власником землі і орендатором, сприяло розвитку господарства. Якщо орендатор не обробляв взяту землю, то він повинен був заплатити власнику землі орендну плату відповідно до об’єму врожаю, який виростили сусіди.
Крім оренди саду, поля, Закони Хаммурапі згадують про різні види майнового найму: приміщення, домашніх тварин, суден, возів, рабів. Закони встановлюють не тільки плату за найм речей, але і відповідальність у випадку втрати або загибелі найнятого майна. Широко розповсюдженим був договір особистого найму. Крім сільськогосподарських працівників, наймали лікарів, ветеринарів, будівельників. Закони визначають порядок оплати праці цих осіб, а також відповідальність за результати праці.
Досить детально закони Хаммурапі регулювали договір позики. Характерною рисою законодавства Хаммурапі з цього питання є прагнення до захисту боржника від кредитора, запобігаючи борговій кабалі. В умовах існування приватної власності як на рухоме, так і нерухоме майно великого розвитку набув договір купівлі-продажу. Продаж найбільш цінних предметів (землі, будівель, рабів, худоби) здійснювався в письмовій формі (на глиняних табличках) при свідках. Продавцем міг бути тільки власник речі. Продаж майна, вилученого з обігу, вважався недійсним.
Крім названих, законодавство Хаммурапі знає договори схову, доручення .
Законам Хаммурапі були відомі зобов’язання, що вини-кають внаслідок завдання шкоди.
