Серед недержавних організацій головну роль у політичній системі відіграють політичні партії (подумайте, чому становлення сучасних політичних партій учені відносять до XIX ст.). Вони відрізняються від суспільно-політичних рухів і груп тиску наявністю організації (професійного апарата, що відає питаннями партійної діяльності), політичної програми і ідеологічних основ групової діяльності (партія поєднує групу однодумців), метою своєї діяльності (завоювання, утримання і використання державної влади для реалізації інтересів визначених соціальних груп).
За організаційною ознакою партії умовно розділяються на масові і кадрові. Масові партії - численні об'єднання зі складною організаційною структурою. Вони мають постійне членство і джерела фінансування. Лейбористські партії, наприклад, були створені поза парламентом з ініціативи профспілок, які є колективними членами цих партій і фінансують їх. Кадрові (парламентські) партії характеризуються значною внутрішньою свободою, відсутністю звичайно фіксованого членства і постійного джерела фінансування. Так, членом республіканської чи демократичної партії в США може оголосити себе будь-який американець, що підтримує партію матеріально чи голосує за неї.
За ідеологічною ознакою партії розділяються на консервативні, ліберальні, соціалістичні, комуністичні, націоналістичні, клерикальні (релігійні) тощо.
У демократичних країнах у зв'язку з ростом середнього класу значно скорочується соціальна база ідеологічних крайностей (подумайте, чим було викликане виникнення фашистської ідеології в 30-і рр. XX ст. в Німеччині й Італії. Чому і сьогодні в деяких країнах виникає хвиля неофашизму?). У нових соціальних умовах спостерігається подальше зближення ідейно-політичних основ більшості впливових партій. Вони не ставлять під сумнів державно-суспільний пристрій, а розходяться у своїх програмах лише з питання про шляхи удосконалювання суспільства.
Головна ознака політичної партії - домагання на державну владу, участь у владі. При цьому метою партії, як ми з'ясували, є реалізація інтересів певних соціальних сил. Сучасні партії приходять до влади через конкурентну боротьбу одна з одною за голоси виборців на виборах у парламент, інші владні структури. Оскільки соціальні інтереси втілені в програмах, виборець, власне кажучи, робить вибір між їх альтернативними варіантами. Не випадково вироблення свого варіанта політики (політичного курсу) - одна з найважливіших функцій партій. Вони ретельно вивчають потреби і запити соціальних груп та верств, виділяють найбільш гострі суспільні протиріччя. На основі узагальнення різнобічних даних виробляються загальні вимоги, яким надається характер політичних цілей і шляхів розвитку суспільства. У політичних програмах звичайно підкреслюється намір партій служити інтересам усього народу. Проте в них прослідковуються пріоритети, що роблять партії представниками тих чи інших соціальних груп. Так, програми соціал-демократів (Ірландія, Норвегія, Швеція) спрямовані звичайно на посилення соціальної політики в інтересах найбільш незахищених верств населення: жінок, молоді, старих, безробітних. З приходом до влади соціал-демократичних партій, як правило, поширюється вплив профспілок, ростуть витрати на соціальні потреби, збільшуються податки, що скорочує доходи частини населення. Програмні установки консерваторів (республіканців у США, ХДС у ФРН, консерваторів у Великобританії), навпаки, орієнтовані на реалізацію інтересів найбільш заможних соціальних груп і верств, великого бізнесу. Політика цих партій оживлює ділову економічну активність. Разом з тим, скорочується допомога з безробіття, посилюється соціальна нерівність.
Партії контролюють механізм висування своїх кандидатів на виборах і забезпечують їм усебічну підтримку. Чітко окреслюючи коло соціальних проблем, вони роз'ясняють виборцям свої підходи до їхнього рішення, розкривають переваги перед альтернативними варіантами, відповідають на питання, ведуть дискусії. Тим самим партії впливають на політичні погляди и орієнтації людей, особливо молоді, поповнюють ряди своїх прихильників, прилучають їх до політики. Іншими словами, партії реалізують функцію політичної соціалізації громадян.
Багато молодих людей, що навчаються в коледжах чи університетах, активно включаються в політичну діяльність. Беручи участь у передвиборних кампаніях і політичних баталіях, працюючи в тих чи інших комітетах, молода людина здобуває політичний досвід, виробляє в собі якості, необхідні професійному політику. Саме так починали свою кар'єру багато відомих політичних діячів (приведіть приклади). Отже, виховання кадрів - ще одна функція партій.
Вони виконують також посередницьку роль між суспільством і державою. Через партії різні соціальні групи мають можливість висловити своє ставлення до проведеної політики і навіть свій протест, що нерідко набуває форми партійних гасел і заяв.
Крім держави і політичних партій, в організаційний компонент політичної системи входять суспільно-політичні рухи (молодіжні, жіночі, екологічні тощо). Вони не мають такого організованого оформлення, як партії, і є відносно аморфними та нестабільними утвореннями.
