Відносини, -син, мн. Вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполук зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земельні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, моральні, патріархальні, політичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, товарні, товарно-грошові, торговельні.
Взаємини, -мин, мн. Взаємні стосунки між кимсь, чимсь; рідше – взаємозв’язок між предметами, явищами.
Стосунки, -ів, мн. Те саме, що відносини, а також особисті зв’язки між людьми: міждержавні стосунки, позастатутні стосунки в армії, стосунки з дружиною, стосунки з людьми, стосунки сина з батьком, з’ясування стосунків.
Відношення, р. мн. -ень. Взаємозв’язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вживається зі словами: арифметичне, білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синтаксичне (але не Все це має пряме відношення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися).
У мовній практиці не завжди розрізняють ці терміни. Замість “міжнародного становища” можемо почути “міжнародне положення”, замість “матеріальний стан” – “матеріальне положення”. Тим часом кожне з названих слів має свою окрему семантику, свою сполучуваність з іншими.
Стан.
1. Те саме, що й становище, а також фізичне самопочуття або настрій. Ця лексема нерідко поєднується з різними словами: акти громадського стану, внутрішній стан країни, воєнний стан, економічний стан, надзвичайний (винятковий) стан, родинний стан, санітарний стан, стан облоги, стан справ, стан фінансів, у занедбаному стані, стан душевної тривоги, стан здоров’я, стан невагомості, у нетверезому стані і под.
2. У фізиці: газоподібний стан, критичний стан речовини, рідкий стан, твердий стан, стан плазми.
3. Соціальна група людей: духовний стан, розшарування суспільства на стани.
Становище – обставини, умови, в яких хтось, щось перебуває, діє: внутрішнє становище, критичне становище, скрутне становище, смішне становище, виправити становище, опинитися в становищі безробітного. А також місце, роль у суспільстві, професійному середовищі, родині: нелегальне становище, сімейне становище, зловживання своїм службовим становищем, становище на Близькому Сході.
Положення означає розташування в просторі (горизонтальне положення, положення тіла), певне теоретичне твердження чи думку (основні положення наукового трактату), зведення законів, правил (Положення про вибори). У значенні “становище” невживане.
Отож слово “область” вживається як адміністративно-територіальна одиниця (Сумська область міститься на сході України), також як місцевість поширення чогось (Область поширення мерзлих порід розташована на Крайній Півночі). (Полярна область). Проте часто це слово вживають ненормативно. Наприклад: “У області грудей” − правильно “У ділянці грудей”. “У області науки” − правильно “У галузі науки”, а також “У сфері науки”.
Слово “галузь” вживається тоді, коли йдеться про виробництво, науку. Приклади: економічна галузь, галузь судочинства, права. У певних випадках у цьому значенні можна використати слова “царина”, “поле”, “нива”.
Сільськогосподарська галузь вважається однією з найважливіших .
Особливу увагу необхідно приділити банківській сфері.
Одеська область є найбільшою в Україні.
Обслуга — це не дія, що задовольняє чиїсь потреби, а група людей, призначених виконувати певну роботу, здебільшого в військовій справі. Російським відповідником до цього слова буде расчет, прислуга, як це бачимо в такій, наприклад, фразі: «Гармату викотили на платформу, а обслуга зайняла теплушку» (В. Козаченко).
Коли треба передати дію, спрямовану на виконання якогось завдання, тоді слід удаватись до слів обслуговування або обслужування.
Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий нагляд.
Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий рахунок.
Особливий. Який чимось виділяється серед інших; який має спеціальне завдання, призначення: особливе значення, нічого особливого, особливий запах, особлива увага, загін особливого призначення.
Винятковий. Який становить виняток із загальних правил; особливий, надзвичайний. Вж. зі сл.: випадок, закон, організатор, результат, розум, талант, урожай, успіх, вага, вимогливість, винахідливість, вправність, гідність, гостинність, дипломатичність, зустріч, людина, можливість, оперативність, особистість, особливість, пам’ять, причина, роль, сила, ситуація, скупість, слабість, стійкість, точність, увага, чесність, значення, явище, здібності, обставини, права, умови. Пох.: винятковість, винятково (дуже, надзвичайно, особливо, не так, як усі: винятково важкі умови, винятково важливий задум).
Виключний. Який поширюється тільки на когось, щось; єдиний. Вж. зі сл.: власність, місце, право, становище, обставини.
Оснований (на чому), дієприкм. Який грунтується на чомусь, в основі якого лежить те, про що йдеться: оснований на праці, оснований на успіхах, оснований на гнобленні.
Заснований. Крім іншого, вживається у значенні "який кладе початок існуванню чогось, створює, організовує щось; створений, розпочатий". Одразу було знать, що ця колегія була заснована для дітей панських та магнатських (І.Нечуй-Левицький); В половині XVI в. заснована Січ (Леся Українка).
Музикальний. 1. Здібний до музики, який тонко сприймає, відчуває й виконує музичні твори: музикальна людина, музикальні пальці, музикальний слух. 2. Приємний звучанням; мелодійний: музикальний голос, музикальна мова.
Музичний. 1. Який стосується музики, пов’язаний з музикою, здійснюваний засобами музики: музична крамниця, музичний вечір, музичний гурток, музичний твір, музична комедія. 2. Те саме, що музикальний: музичний голос. Є повір’я, що наші діди всі грали на сопілках, тим-то й мова така музична (М.Хвильовий).
Тактичний. Який стосується тактики як сукупності прийомів або способів, використовуваних для досягнення мети або здійснення певної бойової операції. Вж. зі сл.: маневр, план, схема, прорахунок, удар, успіх, боротьба, перевага, варіанти, заняття, заходи, ідеї, міркування, мислення, питання, принципи, ракети.
Тактовний. Який володіє почуттям міри, такту в чомусь. Вж. зі сл.: вихователька, людина, допомога, співчуття, використання, керівництво, бути тактовним.
Дієслово привести ставимо в його безпосередньому значенні: «І справді: чому вона не йде? Ходімо силою її приведемо» (Панас Мирний), — або в переносному значенні — «породити»: «Один у другого питаєм, нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла?» (Т. Шевченко), — чи в таких висловах, як привести до пам’яті, привести в рух, привести до рівноваги тощо. А коли мовиться про щось таке, що спричинилось до певних негативних наслідків, тоді послугуються дієсловом призвести: «Рана загоювалась, але виснаження і застуда призвели до захворювання на туберкульоз» (О Скляренко). Отож, у наведеній вище фразі треба було поставити дієслово призвести: «задавнена хвороба призвела до ускладнень...».
Дружний. Зв’язаний дружбою, взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; який проходить погоджено, злагоджено, бурхливо, швидко тощо; одностайний. Вж. зі сл.: загін, колектив, народ, сім я, галас, сміх, спів, праця, робота, стрілянина, звучання, сходи озимини. Весна була рання, дружна (З.Тулуб). Пох. дружно.
Дружній, -я, -є. Належний другові; заснований на дружбі, взаємній прихильності, довірі, доброзичливості тощо. Вж. зі сл.: контакт, зв’язки, взаємини, відносини, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, прийом, тон, шарж, допомога, зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори. Сонце він зустрічав з веселою і дружньою посмішкою
Слово трудитися має вужчу сферу застосування, ніж синонімічне йому працювати. І вживається тільки стосовно діяльності людей. Введене в текст, воно створює відтінок піднесеності: трудитися в ім’я України, трудитися на совість.
Стилістично нейтральне дієслово працювати характеризує роботу як затрату фізичної та розумової енергії на створення матеріальних, духовних цінностей. Доречне тоді, коли йдеться про час, місце, знаряддя праці: (працювати до десятої вечора, працювати в редакції, працювати пензлем), про перебування особи на службі (працювати ливарником у цеху). Вживається з численними прийменниками, які надають йому тонких значеннєвих нюансів: працювати для кого, чого, на кого...
Це дієслово позначає не тільки роботу людини, а й окремих частин її тіла, органів: працювати руками, ногами, працюють печінка, шлунок. На відміну від трудитися передає також дію машин, механізмів: конвеєр працює справно, ліфт не працює як слід.
Робітник, -а. 1. Той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві; людина, що належить до робітничого класу; в давні часи – також наймит: робітники фабрик і заводів, робітники й селяни, кваліфікований робітник, робітники сцени (особи, які встановлюють і міняють декорації тощо). 2. Трудівник. Всі мали його за чесного чоловіка та доброго робітника (М.Коцюбинський); Не жрець, не вождь, а робітник – Поета справжнього імення... (М.Рильський).
Працівник, -а. 1. Член якогось виробничого колективу, особа, яка бере участь у певному трудовому процесі, працює за певним фахом, у якійсь галузі народного господарства, науки, культури. Вж. зі сл.: здібний, кваліфікований, керівний, літературний, науковий, торговельний, газети (газетний), заповідника, кіно, преси, сцени (член творчого колективу театру)
СУСПІЛЬНИЙ – ГРОМАДСЬКИЙ Суспільний. 1. Який стосується всього суспільства як сукупності відносин, що зв’язують людей у процесі виробництва й відтворення їхнього матеріального життя. Вж. зі сл.: поділ праці, прогрес, розвиток, чинник, характер виробництва, небезпека, праця, свідомість, науки. 2. Який виражає відносини, становище людей у суспільстві. Вж. зі сл.: договір, клас, мораль, система, форма господарювання, буття, самоврядування. 3. Створений, нагромаджений суспільством у процесі виробництва; який являє собою спільне надбання. Вж. зі сл.: продукт, фонди споживання, надбання. 4. Який має, відчуває потребу жити в суспільстві: суспільна людина; який живе в групі (про тварин): суспільні комахи (бджоли, оси, мурахи, терміти тощо). Громадський. 1. Який стосується громади – групи людей, об’єднаних спільністю інтересів, становища тощо. Вж. зі сл.: осуд, суд, відвага, гігієна, догана, оранка, поведінка, подяка, рада, визнання, доручення, завдання, заохочення, звучання, акти, збори, кола. 2. Належний усій громаді, колективу, суспільству; призначений для загального користування. Вж. зі сл.: вигін, обід, обробіток землі, хліб, центр, бібліотека, будівля, будова, земля, канцелярія, каса, користь, установа, худоба, господарство, лихо, майно, тваринництво, харчування, гроші. 3. Який добровільно обслуговує різні сторони життя колективу. Вж. зі сл.: діяч, доглядач, інспектор, контроль, обвинувач, комісія, опікун, організація, доручення. 4. Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов’язаний з ним. Вж. зі сл.: порядок, інтереси, права, справи. Іноді допускається паралельне вживання слів суспільний і громадський зі словами: обов’язок, прибуток, рух, активність, власність, думка, багатство, виховання, життя, становище, інтереси тощо. Пор. громадянський.
2. Громадський – громадянський
Змістову відмінність мають прикметники громадський та громадянський. Перший з них походить від іменника громада й означає – належний до певного колективу людей. Громадські організації, громадський будинок, громадська думка. Другий стосується громадянина як члена суспільства, а також усього громадянства. Громадянські права, громадянська мужність, громадянська совість. Відповідно до цих значень маємо й послуговуватися згаданими прикметниками.
Об’єм, -у. Довжина чогось у довжину, висоту й ширину, вимірювана в кубічних одиницях. Вж. зі сл.: вагона, кімнати, колби, котловану, куба, мозку, печі, повітря, посудини, приміщення, рідини, серця, тіла, циліндра; великий, невеликий, значний, малий, повний, середній; визначити об’єм чого, циліндр об’ємом 300 кубічних сантиметрів, тіло в об’ємі має 5 кубічних дециметрів, об’єм повітря збільшується при нагріванні.
Обсяг, -у. Взагалі розмір, величина, кількість, значення, важливість, межі чогось. Вж. зі сл.: брошури, будівництва, бюджету, виробництва, заготівель, знань, інформації, капіталовкладень, книжки, поняття, послуг, програми, промислової продукції, роботи, рукопису, слова, тренувальних навантажень, величезний, невеликий, значний, середній; визначити обсяг, підрахувати обсяг, у повному обсязі, книжка обсягом 40 друкованих аркушів.
Тільки білет:
1. Картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Екзаменаційний білет. Попався щасливий білет. 2. Цінні папери. Кредитний білет. Казначейський білет. Білет грошово-речової лотереї. Банківський білет.
Тільки квиток: 1. Документ, який засвідчує належність до організації. Партійний квиток.
2. Куплена картка, що дає право проїзду на транспорті, відвідання музею тощо. Трамвайний квиток. Проїзний квиток. Залізничний квиток.
Військовий. Який стосується війська, військовослужбовця, призначений для потреб війни. Вж. зі сл.: аеродром, аташе, бюджет, госпіталь, дух, ешелон, завод, керівник, корабель, кореспондент, кредит, лад, лазарет, льотчик, моряк, начальник, об’єкт, округ, організатор, оркестр, парад, поїзд, потяг, порядок, призов, радник, рапорт, статут, телеграф, шпиталь, автоінспекція, академія, база, виставка, влада, дисципліна, дорога, економіка, література, людина, медицина, могутність, організація, перевага, підготовка, присутність, сила, служба, справа, таємниця, техніка, форма, фортеця, хитрість, хімія, частина, шинеля, шинель, виробництво, відомство, замовлення, звання, керівництво, планування, правило, співробітництво, спорядження, судно, училище, власті, заходи, кола, можливості, традиції. У знач. ім.: військове – одяг і спорядження військовослужбовців; військовий – військовослужбовець, військовик.
Воєнний. Який стосується війни, пов’язаний з нею. Вж. зі сл.: закон, злочин, злочинець, конфлікт, напад, переворот, період, потенціал, психоз, режим, стан, час, авантюра, боротьба, доктрина, загроза, здобич, інтервенція, історія, катастрофа, небезпека, обстановка, операція, підтримка, політика, проблема, провокація, ситуація, випробування, вторгнення, втручання, питання, приготування, становище, дії, події, зусилля, інтереси, плани, свари.
Допустиме паралельне вживання військовий і воєнний з такими словами: блок, союз, суд, трибунал, диктатура, допомога, історія, машина, наука, промисловість, стратегія, тактика, теорія, зіткнення, мистецтво, витрати, потреби, умови, цілі. У скл. сл.: військово-історичний і воєнно-історичний, військово-політичний і воєнно-політичний, військово-польовий і воєнно-польовий тощо.
Виборний. Який визначається, обирається голосуванням на якусь посаду або для виконання певних обов’язків; якого заміщують шляхом виборів, а не призначення. Вж. зі сл.: старшина, особа, посада, служба, начальство, представники.
Виборчий. Який стосується проведення виборів та різних заходів, пов’язаних з ними. Вж. зі сл.: акт, бюлетень, голос, закон, округ, агітація, дільниця, кампанія, комісія, платформа, система, справа, урна, право, збори.
Чисельний. 1. Який стосується числа; числовий: чисельний аналіз. 2. Кількісний: чисельна перевага, чисельне зростання населення.
Численний (не багаточисленний). 1. Який складається з великої кількості когось, чогось: численний загін, численна група, численна організація, численне товариство (невдало численна кількість книжок). Іноді замість справжнього диспуту, перед численною аудиторією відбувалося скритно підготовлене і розігране інсценування й комедія диспуту (З.Тулуб). 2. Наявний у великій кількості. Вж. зі сл.: війська, гості, делегації, досліди, жертви, зразки, кадри, мешканці, озера, підприємства, ухвали. Небо заступали хмари. Вони насувалися з заходу, закриваючи собою численні зорі (А.Шиян).
Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцюбинський).
Повноваження. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).
Споживний. Який стосується споживання, придатний для нього; їстівний: споживні властивості, споживні гриби, споживний фонд.
Споживчий. Який служить для задоволення потреб споживання: споживчі товари, споживча кооперація, споживче товариство.
Споживацький. Властивий тому, хто прагне тільки до задоволення власних потреб: споживацькі настрої, споживацькі інтереси, споживацьке ставлення, споживацька психологія.
Колись іменник недолік мав далеко вужче значення, ніж тепер. Утворений від кореня дієслова лічити (рахувати) й заперечної частки недо, він був синонімом слова нестача. Саме в такому розумінні його вживали класична література та народне мовлення. “Під час ревізії каси виявлено недолік (або нестачу) на чималу суму”.
Згодом цей іменник утратив своє первинне значення і набув змісту російського слова недостаток. Хоча з погляду мовної традиції є чіткіші українські відповідники: хиба, вада, огріх, похибка, недоробок тощо. “Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений” (Василь Стефаник). “Цей твір захоплює читача, але в ньому багато стилістичних вад”.
То чи варто всі названі тут синоніми замінювати одним-єдиним і не завжди доречним у конкретному контексті словом недолік, як це нерідко роблять у нас?
Кабінетний. 1. Який стосується кабінету – кімнати для занять, службового приміщення тощо: кабінетні меблі. 2. Який відбувається в кабінеті; відірваний від життя: кабінетні заняття, кабінетний учений.
Кабінетський. Який стосується кабінету – складу уряду в деяких країнах: кабінетська криза.
