Методи виділення й очищення мають особливе значення, оскільки процеси утворення органічних речовин звичайно супроводжуються побічними реакціями і речовина виявляється забрудненою різними домішками.
Для очищення і виділення кристалічних сполук, як правило, використовують кристалізацію або перекристалізацію. Якщо досліджувана речовина — рідина, проводять перегонку, а для виділення речовини з реакційної маси або із суміші речовин застосовують екстракцію.
Перегонка широко застосовується для очистки і розділення суміші
речовин, які мають різні температури кипіння. Вона може бути використана
лише тоді, коли речовина, яку переганяють, досить стійка до нагрівання і
практично не розкладається при температурі кипіння.
Перегонка являє собою процес, який включає часткове випаровування
суміші та наступну конденсацію утвореної пари. В результаті конденсації
пари одержують рідину, склад якої відрізняється від складу вихідної суміші.
Шляхом перегонки розділяють суміш рідин, усі компоненти яких леткі, тобто
мають визначений, хоч і різний тиск пари. Розділення перегонкою
ґрунтується на різній леткості компонентів суміші за однієї і тієї самої
температурі, а тому при перегонці усі компоненти суміші переходять у
пароподібний стан у кількостях пропорційних їх леткості. Тобто парова фаза
завжди містить більшу кількість низько киплячого компонента, ніж рідка їх
суміш.
При випарюванні встановлюється рівновага між рідиною і парою і
відповідний тиск пари. Значення цього тиску залежить від природи рідини і
температури, причому з підвищенням температури тиск пари над рідиною
підвищується. Деякі сполуки в певних співвідношеннях утворюють суміші,
при перегонці яких склад пари не відрізняється від складу рідини, тобто ці
суміші киплять при однаковій температурі. В цьому випадку речовини
стають нероздільними. Такі суміші називають азеотропними.
Існує два способи перегонки - проста перегонка і ректифікація.
За умовами проведення розрізняють три види простої перегонки: при
атмосферному тиску, у вакуумі, та з водяною парою.
