Пальники. Спиртовий пальник (рис. 1.13, а) — це резервуар з товстостінного скла, через шийку якого протягують нитяний ґніт або ватяний тампон. Шийка закривається металевим чи притертим скляним ковпачком. Для швидкого нагрівання до відносно високих температур (~500 °С) застосовуються газові пальники Бунзена і Теклу (рис. 1.13, б, в), які є закріпленою на металевій підставці металевою трубкою, у нижній частині котрої містяться отвори з пристроями для регулювання подачі повітря.
Електронагрівальні прилади. Серед електронагрівальних приладів найпоширеніші: колбонагрівники, плитки, сушильні шафи, муфельні, тигельні, шахтні печі і бані. При використанні для нагрівання безпосередньо електричних плиток або пальників може відбуватися місцевий перегрів і часткове розкладання органічних речовин. Для збільшення рівномірності нагрівання понад 100 °С застосовують азбестові сітки, електроколбонагрівники зі скловолокна з уплетеними електричними спіралями
Нагрівальні бані. При роботі з вибухонебезпечними, легкозаймистими речовинами для запобігання місцевого перегрівання використовують різного роду нагрівальні бані. Теплопровідним середовищем у них служить: повітря, пісок, вода, органічні рідини,метали, розплави солей та ін. Вибираючи певний тип бані, ураховують властивості реакційної суміші і температурний режим, дотримання якого необхідне протягом тривалого часу. Рівень речовини у посуді, що нагрівається, має бути нижчим або відповідати рівню теплоносія бані.
Повітряні бані (лійка Бабо з газовим пальником — баня з жаростійкого скла з невеликою тепловою інерцією) дозволяють не набагато збільшувати рівномірність нагрівання. Максимальна температура, що досягається при використанні повітряної бані з електричним обігрівом, складає 250 °С.
Піщані бані, обладнані електричними плитками або газовими пальниками, мають велику теплову інерцію і дозволяють підтримувати температуру до 400 °С. Посудину з речовинами і термометр поміщають на глибину 2—5 см у попередньо прожарений від органічних домішок, а потім просіяний білий пісок.
Рідинні бані нагрівають газовими пальниками або електроплитками. Якщо в експерименті необхідно підтримувати температуру, що не перевищує 100 °С, використовують киплячі водяні бані
Парові бані застосовують при перегонці легколетких, горючих речовин (петролейний етер, діетиловий етер та ін.).
Масляні бані мають відносно велику теплову інерцію і використовуються для нагрівання в інтервалі 100—250 °С. Температура, що максимально досягається, залежить від виду теплоносія (гліцерин — до 200, парафін — до 220 °С). Варто звертати увагу на те, що при потраплянні води нагріті мінеральні масла піняться і розбризкуються, тому на нижній кінець зворотного холодильника надягають манжету з фільтрувального паперу. Для запобігання займання парів теплоносія при перегріві баню поміщають у витяжну шафу, прикривають азбестовим картоном і поруч із посудиною, котра обігрівається, розташовують термометр із червоною рискою, що відповідає температурі займання масла.
Металеві бані використовують для нагрівання в інтервалі 200— 400 °С, інтенсивніше підвищення температури викликає швидке окиснювання поверхні металу. Теплоносієм у цих банях служать легкоплавкі сплави: Вуда , Розі
