Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу.
На сьогоднішній день сутність податків як економічної категорії не обмежується виключно їх фіскальним призначенням. Тому регулююча функція виділяється в окрему самостійну та особливу функцію податків, яка відіграє дуже важливу роль.
Регулююча функція податків свідчить про те, що вони безпосередньо впливають на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та країни в цілому. Зміни в структурі податків та розмірах їх ставок спроможні змінювати і темпи економічного розвитку в окремих галузях або сферах діяльності: сповільнювати або посилювати нагромадження капіталу шляхом впливу на інвестиційну діяльність; розширювати або звужувати платоспроможний попит населення країни; впливати на результати зовнішньоекономічної діяльності шляхом лібералізації або, навпаки протекціоністським заходам стосовно руху товарних потоків, що забезпечує вибір між експорторозширюючим або імпортозамінюючим типами економічного зростання.
Податкове регулювання відіграє важливу роль у державному регулювання економіки. Це вплив держави на хід економічних процесів шляхом їх коригування відповідно до поставлених цілей соціально-економічного розвитку в інтересах суспільства. Система державного регулювання забезпечує, з одного боку, розробку правил, дотримання яких є обов’язковим для всіх суб’єктів господарської діяльності, а з іншого – відповідальність цих суб’єктів за дотримання встановлених правил.
Податкове регулювання як процес базується на свідомому, активному й цілеспрямованому використанні існуючої незалежно від волі суб’єктів управління регулювальної функції податків задля отримання певних соціально-економічних результатів. Тобто регулювальна функція податків виступає основою податкового регулювання.
Податкове регулювання – це заходи непрямого впливу на економіку, економічні і соціальні процеси шляхом зміни видів податків, податкових ставок, встановлення податкових пільг, зменшення або збільшення податкового навантаження, відрахувань до бюджету.
Податкове регулювання належить до непрямих методів впливу, що базуються не на прямому примушенні господарюючих суб’єктів, а на використанні їхніх економічних інтересів.
Коли держава застосовує інструменти податкової політики створюються умови, за яких платникові стає вигідним враховувати інтереси держави в процесі своєї діяльності, і невигідним робити те, що не відповідає інтересам суспільства.
За рівнем впливу податкове регулювання здійснюється як на загальнодержавному (загальнодержавні податки та збори), так і на місцевому рівні(місцеві податки і збори). Заходи податкового регулювання за характером впливу можуть бути як стимулювальними, так і стримувальними, в залежності від політики держави.
До найважливіших завдань, розв’язуваних за допомогою податкового регулювання на макрорівні, відносять такі:
- регулювання попиту та пропозиції;
- формування раціонального співвідношення між накопиченням і споживанням;
- вплив на темпи інфляційних процесів;
- формування раціональної галузевої структури;
- стимулювання інвестиційних процесів;
- підтримка інноваційної діяльності;
- насичення ринку соціально значущими(важливими для населення) товарами та послугами;
- прискорений розвиток депресивних регіонів.
Головні підходи до регулювання оподаткування в Україні на макрорівні закріплені за податковим законодавством, яке включає в себе Податковий кодекс Україні, інші законодавчі та нормативні акти у сфері оподаткування.
Податкове регулювання на мікрорівні виступає як спеціальний елемент функції фінансового менеджменту підприємства. Реалізація податкового регулювання на мікрорівні проявляється через зміну податкового навантаження на конкретних платників, що відповідають встановленим критеріям:
- забезпечення зацікавленості в розвитку підприємницької ініціативи населення;
- збільшення обсягів діяльності й розвиток конкурентного середовища;
- стимулювання раціонального використання ресурсів;
- забезпечення економічної зацікавленості підприємств в інноваційному розвитку;
- стримування зростання обсягів виробництва товарів, у збільшенні споживання яких держава не зацікавлена.
Податкове регулювання економіки держава здійснює через використання правових, адміністративних та економічних методів.
Податкове регулювання здійснюється в процесі мобілізації доходів бюджету. Інструментами регулювання є прямі і непрямі податки. Регулюючий вплив здійснюється через підвищення або зниження ставок податків, їх диференціації для різних категорій платників податків, розширення або звуження бази оподаткування та неоподатковуваних мінімумів, звільнення від податків окремих категорій платників, надання податкових пільг та податкових знижок. Зміни періодичності сплати податків, розподіл податків по рівнях податкової системи.
Напротязі останніх років в Україні дещо удосконалилися підходи щодо формування дохідної частини бюджету, в основу яких покладено сучасні ринкові принципи і засади податкового регулювання економіки. Держава почала враховувати причинно-наслідкові тенденції та зв’язки у сфері наповнення бюджету.
З 01 січня 2011 року в Україні почав діяти Податковий кодекс, який замінив велику кількість законодавчих актів з питань оподаткування. Податковий кодекс розглядався як документ, який повинен оптимально поєднати фіскальну функцію податків, від якої залежить фінансова забезпеченість держави, та регулювальну з метою зниження обсягів тіньової економіки.
В Податковому кодексі України вдосконалено деякі види податків, принципи та норми оподаткування, зменшено кількість податків та зборів: загальнодержавних – з 29 до 18, місцевих – з 14 до 5. Крім того, передбачено зниження ставок: податку на прибуток – поступово з 25 до 16 відсотків у 2014 році, податку на додану вартість – з існуючих 20 до 17 відсотків у 2014 р.
Частка податкових надходжень за 2012 рік зросла порівняно із 2011 на 11,8 в.п. та становила 83,2 відсотка відповідно, неподаткових – знизилась на 9,7 в.п. до 15,6 відсотка. У 2012 році надходження від податку на прибуток підприємств до Державного бюджету України збільшились на 37 відсотків (або на 14770,2 млн. грн.) до 54739,4 млн. гривень. Надходження від ПДВ із вироблених на території України товарів збільшилися в 1,4 раза у 2012 році порівняно з 2011 роком та на 0,2 відсотка (або на 153,1 млн. грн.) більше, ніж визначено в законі про бюджет. Державний бюджет України у 2012 році
отримав 33011,2 млн. грн. акцизного податку. Порівняно з 2011 роком надходження акцизного податку збільшилися на 19,5 відсотка, або на 5390,5 млн. гривень.
Виконання запланованого обсягу доходів загального фонду місцевих бюджетів вдалося досягнути за рахунок двох основних бюджетоутворюючих податків – податку на доходи фізичних осіб (отримано в сумі 54065,1млн.грн.) та плати за землю (отримано 10700,9 млн. гривень) .
Податковим кодексом України наближено податковий та бухгалтерський облік (фінансовтй облік), що деяким чином спрощує податкове законодавство. Доходи і витрати підприємств визначаються за принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, який прийнятий у бухгалтерському обліку. При розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток доходи від реалізації товарів (послуг) звітного періоду зменшуються на витрати, пов’язані із реалізацією товарів (послуг), які є аналогічними до собівартості. Таким чином, податок на прибуток сплачується із фактично отриманих підприємством грошей (аванси та передплати не враховуються при розрахунку) та забезпечується прозорість формування податкових зобов’язань на даних бухгалтерського чи фінансового обліку.
Податковий кодекс повинен був удосконалити податкову систему, сприяти розвитку економіки і добробуту населення. Прийняття Податкового кодексу України як простої суми діючих чи удосконалених законів не здатне забезпечити очікувані цілі, тому можна зазначити, що на даному етапі розвитку принципове значення має формування інституту податкової політики як фундаментальної компоненти доктрини довгострокового економічного розвитку України.
