У здійсненні державної влади визначальну роль відіграють державні органи. Кожен державний орган виступає як самостійний, структурно відокремлений елемент державного апарату, наділений компетенцією для здійснення своїх функцій. Створення державного органу пов'язана з наявністю правової підстави, тобто визначається чинним законодавством. Зазвичай система державних органів встановлюється конституцією і кожен державний орган виконує строго визначені нормативами види діяльності. Крім того, його організаційна структура, компетенція, територіальні та темпоральні межі діяльності, місце в системі державного апарату і порядок взаємодії з іншими державними органами закріплюється в нормативно- правових актах. Державний орган наділяється владними повноваженнями і можливістю застосування примусових засобів для здійснення своїх функцій. Державний орган має свою сферр додатки, свою область діяльності, яку іменують предметом відання. Для функціональної характеристики державного органу використовується поняття " компетенція", що охоплює коло і обсяг повноважень та обов'язків, що належать цьому державному органу, а також цредмет його ведення (А. Б. Венгеров ). Державний орган може діяти виключно в межах своєї компетенції та предмета відання.
Організація і діяльність державних органів будується на основі принципів законності, професіоналізму, звітності, поєднання колегіальності і єдиноначальності, гласності та демократизму. Слід підкреслити, що державний орган зобов'язаний здійснювати свою компетенцію. Однак до компетенції деяких державних органів входять окремі повноваження, якими орган може користуватися на свій розсуд, наприклад, право законодавчої ініціативи. Крім того, при виникненні надзвичайних ситуацій законом можуть бути передбачені на цей випадок дискреційні повноваження, що дозволяють державним органам діяти на свій розсуд.
Всі державні органи можуть розділятися на органи глави держави, органи законодавчої влади, органи виконавчої влади, органи судової влади, правоохоронні органи та контрольно -наглядові органи. Залежно від складності завдань і територіальних меж діяльності державні органи діляться на центральні та місцеві. Тут слід зазначити, що законодавчі органи можуть бути тільки центральними і не буває місцевих органів законодавчої влади. У зв'язку з зміною співвідношення центру і периферії в сучасних державах посилюється значення місцевих державних органів. До того ж паралельно з державними органами на місцях складаються і все більш посилюються органи місцевого самоврядування, що створюють додаткові складності для функціонування всієї системи державних органів.
Питання про систему державних органів, їх компетенції та функціональної спрямованості багато в чому справа сформованих традицій і реальних можливостей держави. При цьому створення нових державних органів має бути винятком, а поява соціальної необхідності в якомусь новому напрямку державного діяльності має вирішуватися за рахунок розширення компетенцій та додаткової функціональної завантаження вже існуючих державних структур. Справедливо відмічено, що неприпустимо дублювання здійснення одних і тих же функцій різними державними органами.
