Різноманіття держав відображається в категоріях типу і форми держави. У сучасних державах питання визначення форми держави є справою конституції, виражається в найменуваннях держав. Водночас політична забарвлення поняття типу і форми держави призводить до того, що за зовнішньою термінологією часто ховається зовсім не той зміст, який теорія вкладає в поняття типу і форми держави.
Дійшло до наших днів класичне вчення про форми держави з поділом на монархію (одноосібне панування), аристократію (панування еліти) і політеї (безпосередня демократія народу) представляло ці форми як хороший тип держави, на противагу яким поганий тип: тиранія (деспотія одноосібного правителя), олігархія (панування багатіїв), демократія (панування черні), - свідчили про виродження хороших форм держави, а зміна цих форм відбувалася як би по колу. Надалі уявлення про циклічному зміні форми держави було замінено ідеями прогресивного розвитку форм держави. При цьому класичне потрійне розподіл форм держави поступається місцем розрізнення таких форм, як монархія і республіка. Можуть бути виділені такі типи держави, як Держава - установа будується зверху вниз. У ньому реалізується принцип опіки над людьми, що надає політичному ладу авторитарний характер. Держава - установа часто називають патерналістським державою. Іншим типом виступає держава - корпорація. Воно будується знизу верх, засноване на голосуванні і формується з самостійних суверенних індивідів. Існування цих типів держави визначається рівнем правосвідомості народу. Тільки зріле правосвідомість народу призводить до становлення такого типу держави, як держава - корпорація.
При характеристиці сучасної держави часто використовується розподіл держав на демократію і автократію. При такому підході демократія фактично ототожнюється з конституційним державою, яка може бути і республікою, і монархією, де по-різному проведений принцип поділу влади, використовуються відповідно до традиціями представницька і безпосередня демократія. Автократичне держава є антиподом конституційної держави як самозваний панування окремої людини або групи. З інших підстав для типології важливо виділити розрізнення держав на єдині (унітарні) і федеративні держави; за принципом співвідношення між державою і правом розрізняються правова держава і етатистського держава ; за принципами фінансування держави поділяються на бюрократичні та податкові держави.
Держава, як і суспільство, є продуктом історичного розвитку людства, що й обумовлює формування історичної типології держав. Існує кілька основних підходів до історичної типології держави: формаційний, технократичний і цивілізаційний. З точки зору формаційного підходу головною ознакою, що визначає історичний тип держави, є тип соціально -економічних відносин, що склалися в суспільстві. Автори формаційного підходу (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін) вважали спосіб виробництва базисом формації, а держава, право, релігію, мораль, мистецтво - надбудовними, похідними від базису явищами. Тому, з їх точки зору, історичний тип держави обумовлений типом соціально -економічних відносин. Маркс виділяв такі існували історично формації (і відповідні їм типи держави): рабовласницька, феодальна, буржуазна. У майбутньому, з точки зору Маркса, в результаті соціалістичної революції повинно виникнути держава диктатури пролетаріату, яке призведе до відмирання держави і права як непотрібних в комуністичному суспільстві явищ.
З позицій цивілізаційного підходу (Микола Данилевський, Арнольд Тойнбі, Освальд Шпенглер) історія людства - це історія народження, розвитку та згасання замкнутих, локальних цивілізацій. Кожна з цивілізацій своєю основою має, перш за все, духовне начало («велику ідею», за висловом Тойнбі): своєрідну релігію і культуру, національну психологію. Тойнбі включав в число локальних цивілізацій єгипетську, китайську, еллінську, західну, православну, мексиканську та ін цивілізації, що породили відповідний тільки їм історичний тип держави.Технократичний підхід (Герберт Спенсер, Уолтер Ростоу, Деніел Белл) до типології держави заснований на пріоритеті рівня розвитку технології, який визначає тип суспільства і держави. Прихильники цього підходу виділяють три рівня розвитку технології: аграрний, промисловий (індустріальний) і постіндустріальний (інформаційний), яким відповідають деспотичне, ліберальна і демократична держава.
Кожен з підходів до історичної типології держави має свої сильні і слабкі сторони, по -своєму висвічуючи різні аспекти складного шляху розвитку суспільства і держави.
