Напрямки правової роботи зазнавали зміни протягом останнього сторіччя залежно від основних завдань, які стояли перед державою і суспільством на певних етапах їх розвитку, відношення державної влади до права, наявності і ступеня підготовленості юридичних кадрів для участі в цій роботі.
Навіть в останні десятиріччя зміст і напрямки правової роботи трактувалися в юридичній літературі неоднаково. Так, Долгополов А. М. в загальному вигляді визначає, що правова робота – це комплекс заходів, які здійснюються державними органами управління, посадовцями з метою забезпечення строгого дотримання закону у всіх сферах господарської і суспільної діяльності.
Замойській І.Е. вважає, що правова робота – це правове регулювання діяльності органів управління і підприємств.
Анохин В.С. визначає правову роботу, як трудову діяльність, зв'язану із застосуванням норм права.
Вельми широко визначали зміст правової роботи Е.В. Вольська і Р.Ф. Каллістратова. Ними в число напрямків правової роботи включалися:
- нормотворчість в межах компетенції, закріпленої в законі (відомче, локальне);
- організація реалізації розпоряджень, пов'язаних з управлінням, організаційно-оперативною діяльністю, властивих кожному суб'єкту правової роботи у сфері його безпосередніх функцій;
- претензійно-позовна робота; організація захисту прав і законних інтересів підприємств і організацій;
- внутрівідомчий і внутрішньогосподарчий контроль за дотриманням норм цивільного, господарського, фінансового, трудового, природоохоронного і інших галузей законодавства в управлінсько-господарській практиці; вживання заходів до усунення правопорушень;
- загальнодержавний контроль за правовою роботою в країні, загальне і методичне керівництво нею;
- організація впровадження в господарську практику організації нових правових розпоряджень;
- внесення на основі практики пропозицій компетентним органам і посадовцям про усунення суперечностей, пропусків, інших недоліків чинного законодавства, що знижують його ефективність або що викликають явні небажані наслідки в господарській сфері;
- ведення шляхом відповідної реєстрації систематичного обліку нормативних актів, що зачіпають внутрівідомчі або локальні інтереси, і підтримку їх в контрольному стані.
Слід зазначити, що перераховані напрями не охоплюють всі сторони правової роботи. В той же час, саме ці напрямки пропонується вважати основними, тобто такими, що визначають всі аспекти даної роботи.
Відповідно названим напрямкам правової роботи прийнято розрізняти три аспекти діяльності юридичних служб:
- відносини з судовими, контролюючими і іншими державними органами (податкова інспекція, КРУ, СTС та інші);
- відносини з господарськими контрагентами;
- відносини усередині організації, між підрозділами і службами.
По характеру діяльності вказані напрями умовно можна підрозділити на:
- консультаційні
- контрольні;
- організаційні;
- охоронні.
Таким чином, в сучасних умовах конкретні напрямки правової роботи відрізняються різноманіттям і складністю. Однак, головними напрямками правової роботи необхідно визнати виконання законодавчих розпоряджень, що відносяться до діяльності відповідного підприємства, установи, організації, і застосування правових засобів для вирішення господарських і інших завдань.
Із створенням страхових фондів, зокрема, Пенсійного фонду, виникли, разом з господарськими, питання діяльності зазначеного фонду, зокрема, стягнення заборгованості по платежах, застосування штрафних санкцій, безліч організаційних питань.Тому напрямки правової роботи передбачені для управлінь Пенсійного фонду окремими нормативно-правовими актами.