Принцип (від. лат. «principium» — «початок», «основа») у філософії значить те ж, що і основа, тобто те, що лежить в основі деякої сукупності фактів або знань.
До принципів діалектики зазвичай належать:- — принцип розвитку;- — принцип загального взаємозв'язку;- — принцип тотожності (єдності) діалектики, логіки та теорії піз-нання;- — принцип сходження від абстрактного до конкретного;- — принцип єдності логічного та історичного.
Ці принципи в цілому є єдиним принципом пізнання людиною світу таким, який він є. Розвиток і взаємозв'язок є головними характеристиками цього світу.
Категорії – це універсальні форми людського мислення. Для діалектики характерним є формування парних категорій, які відображають "полярні" сторони цілісних явищ, процесів. Серед розмаїття зв'язків реального світу філософське пізнання виділяло різні типи всезагальних зв'язків. Поняття про такі зв'язки можуть бути об'єднані в дві групи категорій.Перша група поєднує детермінаційні зв'язки. До неї належать категорії: "сутність – явище", "причина – наслідок", "необхідність – випадковість", "можливість – дійсність". Другу групу становлять категорії, що відображають "організацію", "побудову" буття. Це такі категорії, як "одиничне – загальне", "форма – зміст", "частина – ціле" тощо.
Закони діалектики, як і інші, являють собою особливий вид суджень.
Розглянемо три закони діалектики:- Закон єдності і боротьба протилежностей,(все суще складається з протилежних начал, які будучи єдиними за своєю суттю знаходяться в боротьбі і суперечать одини одному.- Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін( якість – тотожна буттю визначеність, стабільна система певних характеристик і зв’язків предмета, кількість – параметри предмета чи явища, які можна вимірити),- Закон заперечення заперечення.(Нове заперечує завжди старе, але поступово перетворюється з нового в старе і заперечується більш новим). З цього не можна зробити висновок про те, що ніби то закони цим і обмежуються.Законів ціла безліч, є і не вивчені. Але цим ми тут виділяємо основні.
