Герменевтика – напрям у філософії, який досліджує теорію і практику пояснення, інтерпретації, розуміння.Свою назву герменевтика получила від імені давньогрецького бога гермеса, яки йбув посередником між людьми та богом. Основні питання герменевтики: як можливе розуміння?, як влаштоване життя, сутність якого лежить в розумінні?
Головна ідея герменевтики: існувати, значить бути зрозумілим. Предметом дослідження, як правило являється текст. До фундаментальних понять герменевтики відноситься:
- герменевтичний трикутник – взаємовідношення між автором тексту, самим текстом і читачами.;
- герменевтичний круг – циклічний характер процесу розуміння.
Герменевтика виникла поряд із появою герменевтичних ситуацій – ситуацій, коли необхідно павильне пояснення і розуміння текстів. Першими герменевтами були середньовічні теологи - схоласти ( Фома Аквінський та ін..), які займались розшифровкою сенсу божественних ідей, заложених в тексті Біблії. До числа сучасних філософів – герменевтів можна віднести Ф. Шлейермахера, М. Хайдеггера (1889 - 1976), Г. Гадамера (р. 1900), П. Рикера (р. 1913).
Згідно з Шлейермахом при поясненні тексту можливі два методи – граматичний і психологічний. За допомогою першого виявляється «дух язика» , а за допомогою другого «дух автора». Герменевтика (пояснення тексту) має сенс при спорідненості душ автора і читача. Якщо автор дуже далекий від читача, текс ніколи не буде зрозумілим до кінця при всьому бажання герменевтики, однак при повній схожості автора і читача в тексті не буде не зрозумілого і він не буде потребувати пояснення.
Розуміння здійснюється двома шляхами:
- диві нації – штучного відчування, використання в душу автора тексту.
- порівняння – зіставлення фактів, інших даних.
Дивініція повинна чергуватися із порівнянням і навпаки. Коли читач остаточно зрозуміє і мову язика і душі автора, текс буде повністю зрозумілим.Погляди раннього Хайдеггера поєднують в собі герменевтику і екзистенціалізм і присвячені життєвій(онтологічній) а не пізнавальній (гносеологічній) стороні герменевтики. Хайдеггер виводить учення про екзистенціали – умовах людського існування. Їх два положення і розуміння.
- положення – людське буття розприділене на думках, а фактом свого перебування у світі ( людина спочатку є, а потім уже мислить).
- розуміння – людина розуміє, що вона є, стає розуміючою, а розуміння – це толкування і інтерпретація (людина пояснює своє буття в світі певним чином,а дані тлумачення є для людини поняттям її сенсу життя).
Людське буття за Хайдеггером є з самого початку герменевтично ( засноване на розумінні). Ганс Гадамер наголошував на тому, щоб філософія з позиції пізнання (гносеології) перейшла на позиції розуміння (герменевтики). Протягом життя людина , по- перше, набуває досвіду(причому більшу частину становить досвід напрацьованих іншими поколіннями – досвід миру),по – друге, вносит свою частку в досвід миру. Передача досвіду світу від минулих поколінь до теперішніх і від теперішніх до майбутніх, здійснюється головним чином через книги, тексти , мови. Отже, пояснення мови текстів повинно стати одним із основних напрямків у філософії.
