Великий льох - один з найвизначніших творів поета історіософського змісту й націософського спрямування. В оригінальній, новаторській художній формі Шевченко втілює свою філософсько-поетичну концепцію історії України, головного зламного її етапу - злуки з Москвою та фатальних для нації політичних, соціальних, соціопсихологічних вислідів цього акту. У "Великому льосі" висловлено провіденційні уявлення поета про майбутнє Краю, віру в пробудження українського народу, його духовне відродження, здобуття незалежності та розбудову національної держави. Поема написана у 1845 р. Вона називається містерією, бо в ній є містичні образи передчасно померлих людей. У своєму творі Тарас Шевченко недвозначно засуджує об’єднання України з Росією. Поема вважається центральним твором у "Кобзарі", бо поет піднімає тут проблему національної самосвідомості, втрати політичної незалежності, поневолення українців. У творі використаний прийом троїстості, який є дуже характерним для фольклору.
Композиція та сюжет. Поема поділена на три частини “Три душі”, “Три ворони”, “Три лірники” плюс епілог ”Стоїть в селі Суботові…”. Герої першого розділу — це душі трьох молодих дівчат, які в образах білих птахів, які, сидячи на хресті, чекають коли розкопають льох у Суботові, адже у цей час святий Петро повинен звільнити їх від мук на цьому світі та впустити до Раю. В очікуванні, кожна з душ розповідає іншим про свої земні гріхи. Перша - коли Богдан Хмельницький їхав у Переяслав на сумнозвісну Переяславську раду, де він мав присягнути на вірність російському цареві, вона випадково перейшла йому дорогу з повними відрами. Згідно з українським повір'ям, вона начебто допомогла Хмельницькому у його вчинку. Водою, що дівчина потім принесла, отруїлась вона та всі її рідні. Друга - колись жила в Батурині і напоїла водою коня російського царя Петра І, коли той повертався з битви під Полтавою в Москву. Російські солдати вбили родичів дівчини. За те, що вона напоїла коня Петра І, вона померла, а разом із нею і бабуся, що прихистила її у свій хатині. Третя душа розповідає, що вона колись жила у Каневі і якось її матір вийшла з нею на берег Дніпра. По Дніпру плив корабель із царицею Катериною ІІ, якій душа, коли ще була дитиною, усміхнулася. За це вона і померла. У наступній частині три ворони вихваляються тим злом, яке вони скоїли у світі, а в першу чергу — в Україні. Птахи провадять діалог та сперечаються: хто ж них накоїв найбільше зла. Особливістю цієї частини є те, що один з воронів розмовляє російською мовою. В основі третьої частини — розповідь про трьох лірників: сліпого, кривого та горбатого. Трійця їде до Суботова співати про Хмельницького та зупиняються біля розкопок великого льоху у надії щось заробити. На третій день льох таки розкопують і знаходять там кістки людей…У радянські часи ця поема Шевченка була найменш досліджуваним його твором. Автор повністю розглянув ті проблеми, котрі призвели до втрати національної свідомості українцями, а Україною — державності.
