Модернізм - загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX - поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, А.Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер.
Загальні риси модернізму:
o особлива увага до внутрішнього світу особистості;
o проголошення самоцінності людини та мистецтва;
o надання переваги творчій інтуїції;
o розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтим-ніші глибини існування особистості і одухотворити світ;
o пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);
o прагнення відкрити нові ідеї, що перетворять світ за законами краси і мистецтва. Такі крайні, радикальні модерністські течії, як дадаїзм або футуризм отримали
«Перевтілення» Кафка
«Перевтілення» (1912) — оповідання Франца Кафки, знаковий твір модерністської літератури. Франц Кафка у своїй новелі «Перетворення» торкнувся проблеми самовідданості, трудоголізму, сімейних відносин. Показав що через матеріальні труднощі людина може і зовсім втратити гуманність.
Тема «Перевтілення» — гранична самотність особистості та трагічне знецінення людського життя. Прізвище головного героя Грегора Замзи — це зашифроване за допомогою криптографії прізвище самого автора.
Головний герой «Перевтілення» – Ґреґор Замза, який одного дня прокидається, перевтілений у велику комаху. Він хоче жити нормально. На жаль, це неможливо, бо він навіть не може встати з ліжка. Він втрачає роботу. Родина замикає його в кімнаті, турбуючись, щоб ніхто не дізнався, що з ним сталося. Під впливом перевтілення Ґреґора змінюються також і члени його родини. Вони мусять самі собі заробляти на життя, так як Ґреґор досі працював заради всієї сім’ї. Зміна, яка повністю ізолювала Ґреґора від світу, призвела в кінці до його смерті, до полегшення родини, якій він вже надзвичайно набрид. Перевтiлення Грегора на комаху яскрава метафора вiдчуження людини вiд усього свiту. Втративши людську подобу, герой опинився за межами людського iснування. Вiн автоматично був позбавлений права займати у суспiльствi хоча б найнижчий щабель, i навiть у власнiй родинi вiн не мiг претендувати на будь-яке “людське” мiсце. Iсторiя його поступового виштовхування з кола близьких людей, що завершилася сiмейним судом i вiдвертим бажанням Грегору смертi, у символiчному планi прочитується як процес безжалiсного вiдторгнення “хвороï” своïм нещастям людини благополучним байдужим суспiльством.
Літературне новаторство М. Пруста.
1. Філософські витоки. (Дослідники вважають (зокрема Мераб Мамардашвілі), що літературне новаторство Пруста багато в чому спирається на вчення Анрі Бергсона, й порівнюють його з Декартом. (Бергсон розмежував час фізичний і психологічний, довівши, що для кожного тривалість моменту залежить від смислової насиченості. Саме тому час в епопеї Пруста ніби "розтягається" й "стискається".)
2. Погляд на розум і інтуїцію. (Пруст вважав, що слід спиратися на інтуїцію, а не на розум, оскільки зусиллям розуму не можна повернути спогадів. Тому й композиція твору побудована за асоціативним принципом і пов'язує героїв за незначною асоціативною деталлю.)
3. Самотність і самосвідомість в естетичній системі Пруста. (Ці ключові поняття його творчості показано через образ Марселя, якого автор наділив своєю біографією. Так виростає думка, що вразливість головного героя - це властивість цілої епохи. Не випадково всі романи, крім "Кохання Свана" написані від першої особи. Це засіб самовираження внутрішнього "я".)
4. Домінуючі елементи стилю Пруста. (По-перше, метафоричність. По-друге, багатошарові порівняння і, по-третє, розгалуженість речення, яке включає багато вставних конструкцій та підрядних речень тощо. Ще одним засобом самопізнання і пізнання світу, за Прустом, є мистецтво. Погляд письменника споріднений погляду живописця. За його думкою, мистецтво - це єдина можливість "вийти з себе" и "побачити інших", переконатися в існуванні інших людей, повернути "втрачений час".)
Творчий метод Дж. Джойса
o Створення інтелектуального роману, зверненого не стільки до розуму й почуття читача, скільки до його інтелекту.
o Автобіографізм творів, який досягається за рахунок не стільки фактографічних запозичень, скільки духовного пошуку, життя духу, підсвідомості.
o Використання жанру есе.
o Домінування методу - "потоку свідомості".
o Поєднання вуличного арготизму і вишуканої метафори, стиль високий і низький.
o Звернення до прийому монтажу.
Риси
o Розповідь не підпорядковувана хронології чи логіці, вона подавала як ланцюг асоціацій оповідача, викликаних найрізноманітнішими зовнішніми обставинами.
o Об'єктивна дійсність зображувала через призму свідомості героя.
o Картина світу могла розпадатися на безліч окремих епізодів, які автор зводив в єдине ціле, створивши певну раціональну модель.
