Найраніше, в 60-х роках XIX ст., натуралізм склався у французькій літературі.
Одним із визначальних чинників у формуванні й розвитку натуралізму є його пов'язаність із науковим прогресом другої половини XIX ст., з духом сцієнтизму, що заволодівав у той час свідомістю європейської інтелігенції.
Для французького літературознавства, починаючи з Г. Лансона, характерним є зближення натуралізму з реалізмом до їх злиття, і. вся друга половина XIX ст. в національній літературі визначається як «епоха реалізму й натуралізму» або як «епоха натуралізму».
Фундаментальними рисами натуралізму, детермінантами, що конституюють його метод і художню систему, є: 1) сцієнтизм, тобто орієнтація художнього мислення на наукове, власне природничо-експериментальне, тенденція наближення завдань і функцій літератури до наукових (спостереження, вивчення й «точне» відображення життя, «шматків дійсності», за висловом натуралістів); 2) об'єктивність, тобто зображення дійсності як такої, що ніби сама себе розгортає і про себе розповідає, без самовияву автора, котрий постулюється позасуб'єктивно, як свідомість епохи; 3) специфічний світоглядний монізм, що залучає людський світ у світ природи, охоплює їх єдиним поглядом і підпорядковує спільним законам і структурам, поєднання в мотиваціях зображуваного природних (біологічних, фізіологічних, психофізіологічних) і соціальних чинників; 4) принцип життєподібності, що, з одного боку, породжує тенденцію документованості розповіді, усвідомлення цінності документа, а з другого — веде до зображення життя в його повсякденно-побутовій правдоподібності, до відомої натуралістичної фактографічності.
Своєї вершини французька новела XIX століття досягла у творчості Гі де Мопассана. Його творчий доробок містив більш як 20 збірок, до яких увійшло 300 новел
Провідні теми творчості:
o війна; страждання і смерть, які вона несла людям;
o життя представників різних суспільних верств і прошарків;
o кохання; щастя чи нещастя у шлюбі;
o вірність і зрада;
o самотність людини; її ізольованість і приреченість;
o доля жінки у суспільстві і сім'ї;
o доля людей, які опинилися за межами суспільства;
o буржуазні й аристократичні звичаї у столиці та провінції;
o релігія та її вплив на людей;
o патріотичні твори про франко-прусську війну.
Гі де Мопассан створив новий тип новели, якого не знала європейська література.
Дослідивши тему війни, Мопассан поставив широке коло питань: -відповідальність уряду за війну;
-аморальне прагнення міської та сільської буржуазії мати зиск із війни; -трагедія втягнутої у криваві події війни пересічної людини і властиве їй почуття патріотизму;
-патріотизм мопассанівських героїв не промовистий, вони не виголошували гучних гасел, не говорили про велич Франції та свій обов'язок. Майстерність Мопассана-новеліста:
o одна сюжетна лінія;
o гострота та динамічність сюжетів;
o психологічна вмотивованість усіх дій героїв;
o найсуворіший добір головного, типового в слові, образі, характері, ситуації;
o сконцентрованість в одній події, у різкому зіткненні характерів;
o драматичне напруження дії;
o прийом контрасту;
o жвавий діалог;
o мова героїв індивідуалізована;
o широке використання художньої деталі;
o несподівана розв'язка;
o різноманість форма творів;
o стислість і лаконічність.
"Жерміналь" - грандіозна фреска, яка складена з найдетальніших, імпресіоністичних за манерою описів шахтарського побуту та праці, що чергувалися з розлогими символічними картинами (наприклад, образ шахти-чудовиська, що поглинає людей). Концепція особистості у творі та стилістика роману засвідчили, що Золя-митець виявився ширшим за Золя-теоретика натуралізму. Для письменника завузькі рамки натуралістичної доктрини. У "Жерміналі" Золя проаналізував найважливішу соціально-історичну суперечність національного життя Франції кінця XIX ст., що її сам письменник означив "як боротьбу праці та капіталу".
Задум:
- o Перебування Золя на шахтах Антена, у робітничих поселеннях;
- o розмови з робітниками, техніками;
- o письменник вивчав соціалістичну теорію суспільного розвитку, політекономію.
Назва роману символічна:
- -назва відкрила завісу майбутнього;
- -жерміналь - так називали один із весняних місяців у революційному календарі, прийнятому під час Великої французької революції, місяць появи сходів;
- -назва-символ "паростків" великої революційної боротьби XX ст.
Новаторство Е.Золя:
- o розкрив образ робітника у праці, зобразив умови праці в їх конкретності, але праця - безлика, а робітники - на правах скотини;
- o порушив проблему управління робітничим рухом;
- o використав прийом полілогу (багатоголосся) для передачі настрою натовпу, його хвилювань.