Це одночасно пригодницька й алегорична історія часів Громадянської війни про мрійника-вченого і, за сумісництвом, революціонера-більшовика, котрий організовує на поліських тванях комуну, щоби доопрацювати там свій винахід — загадкове супердобриво, яке дозволить отримувати з будь-якого ґрунту неймовірні врожаї. Його друг — більш приземлений, практичний революціонер із робітників, близький до майбутніх соцреалістичних образів «ідеальних лицарів революції». Його брат — злий отаман повстанського уенерівського загону, що хоче використати «ґрунтовий» винахід для створення надпотужної вибухівки. А серед інших персонажів зустрічається ще й скептик шляхетського походження, що втік у ці ліси від суєти соціальної боротьби, в якій він геть розчарувався, та випадково опинився в одному просторі з комуною.
Пригодницько-психологічний роман "Чорний Ангел" став новим витком неореалістичної творчості письменника. Майстерне поєднання цікавого, напруженого сюжету з психологічними студіями, елементами детективу та утопії відкрило підтекстові шари концептуальної проблематики. О.Слісаренко у романі досліджує широке коло соціальних, морально-етичних, філософських проблем. Центральними серед них виступають проблеми відчуження людини у суспільстві, в якому пропагувався колективізм, і болісного пошуку гармонії між внутрішнім світом та зовнішнім середовищем. Персонажі "Чорного Ангела" балансують на межі перетину добра та зла, протягом твору їм не раз доводиться переступати тонку моральну грань, що актуалізує питання гріховності людини.
В „Чорному ангелі” роль автора експліцитно виражена, але й водночас специфічно обмежена структурно- композиційною сферою: він з’являється на авансцені, „хоч і не є учасником описаних подій”, і виконує „функції організатора матеріалу та дійової особи експозиції і фіналу”. По-перше, в експозиції автор не лише знайомить читача з передісторією власного творчого задуму, але й розмірковує про оптимальні варіанти реінтерпретації документальних фактів щодо загибелі 1921 року в селі Липовому першої комуни.
