Збірка «Троянди й виноград» була однією з тих поетичних книжок, які відкривали новий період у розвитку всієї української літератури. Вся вона осяяна світлом, що характеризувало лірику «Синьої далечіні», кращі твори Рильського неокласицистичного етапу його творчості. Через символічні образи троянд і винограду глибоко й поетично розкрито радість буття людини, показано, в чому полягає сенс, глибина її щастя.
Образом поезії «Третє цвітіння» дослідники характеризували творчість поета на схилі літ після смерті У вірші “Троянди й виноград” образи троянди й винограду символізують людське щастя, яке має два рівноправні крила — красиве і корисне. Логіка художнього розгортання думки така: стомлена працею дівчина не прагне відпочити, а поспішає до квітника, де пишаються рожі, любисток, м’ята;відірваний далекою дорогою від домівки машиніст після повернення поспішає до винограднику, бо вболіває за його ріст; молодий агроном наполегливо вивчає закони опилення, але його душа дослідника, який досконало знає життя природи, не зачерствіла, щоб відчувати всю красу навколишнього світу, його первозданність. Людина прагне до краси, до гармонії буття, і це дарує їй окриленість і щастя.
Внутрішній світ людини в усій його красі оспіваний автором у «Голосіївській осені». На думку поета, визначальною рисою інтелектуальної людини має бути духовність. Поезія збірки, як кажуть літературні критики, повернулася в бік внутрішнього світу, духовного життя людини і сприяла розвитку цього жанру, його тем, жанрів і мотивів. Традиційна тема важкого тягаря прожитих літ і перетворення його у хвалу життя також має місце в збірці.
