Людське буття має принципово історичний характер і вимагає від людей певних зусиль, спрямованих якраз на забезпечення історичних умов свого життя. Філософія історії як особливий напрям філософського пізнання покликана здійснювати загальну орієнтацію людини в історичному процесі.
Найчастіше історія постає як сукупність подій, але з цим важко погодитися, оскільки:
1)Фактична точність таких описів досить сумнівна
2)Навіть сучасність неспроможна беззаперечно тлумачити факти
Залишається відкритим питання, що саме являє собою сутність історії. Історія постає як реальність лише за наявності в ній таких елементів:Єдності перервного і неперервного; Історичної памяті; Свідомої діяльності; Моменту зустрічі наявного психологічного компоненту людської діяльності із новими ситуаціями та обставинами життя; Людського виміру, що окреслюється через єдність реальності, норми та ідеалів.
Історія- процеси дійсності, що виникають та розвиваються як частина космічних процесів, котрі пов’язані зі свідомою діяльністю людини та свідомими фіксаціями сутності подій.
Філософія історії – це галузь філософського знання, котра вивчає істор. процес та його складові як своєрідні внутрішньо-розгалужені і водночас цілісні утворення, в їхньому взаємозв’язку і змінах.
На діяльність людини впливає(умови):
-Природнє середовище;
-Форма людського спілкування
-Характер соц. відносин
-Знання, освіта, виховання
-Менталітет
-Волевиявлення та форми самоорганізації
До факторів історичного процесу можна віднести все те, що впливає на активність особистості в позитивному або негативному напрямі стимулює її або навпаки – гальмує.
В залежності від якості характеристики року, історія подається у вигляді: прогресу, інгресу, регресу.
Суб*єкт історії – це особистість у єдності її загальнолюдських та індивідуально-неповторних виявлень. Становить собою своєрідне перехрестя індивідуальних якостей людини та якостей і простору соц. Відносин.
Можна стверджувати, що за більш виваженого підходу історичний процес постає, як свого роду змагання людських
планів, мрій, намірів із наявними результатами попередніх історичних дій. При тому з’являється сенс говорити про такі тенденції історії:
• тенденція до збільшення ролі свідомого (розумного) начала у здійсненні історичного
процесу;
• тенденція до зростання інформаційної насиченості поля людського дійового самовиявлення;
• тенденція до урізноманітнення форм людського історичного активізму та збільшення ролі
індивідуальної ініціативи в історичному процесуванні.
Рушійні сили філ. Іст виявляються в протиріччях:
-Між свободою та необхідністю
-Між теорією та практикою
-Між бажанням і реальністю
-Між індивідуальним і загальним
-Між сущим і належним.
