У сучасній українській літературній мові є багато слів, у яких між приголосними переважно у відкритих складах виступають сполучення фонем Іриї, ІлиІ: дригати, кришити, тривога, кривавий, бриніти, гримати, тривати, блищати. Голосна фонема ІиІ у сполученнях фонем Іриї, ІлиІ може чергуватися з ІоІ: дригати - дрож, кривавий кров, глитати-глотка.
Сполучення фонем Іриї, ІлиІ у відкритих складах між приголосними походять із колишніх сполучень сонорних^ ІрІ, ІлІ із наступними зредукованими у слабких позиціях ІъІ, ІьІ (ръ, рь, лъ, ль): *глътати > глитати, *трьвога > тривога.
Зредуковані в сильній позиції давали голосні повного творення: *кръвь > кров, "Тл^гька > глотка.
Проте дія закону аналогії й тут вирівнювала фонемний склад слова: вона викликала відхилення від закономірного розвитку зредукованих після сонорних ІрІ, ІлІ:
* крихта мала б дати крохта, але під впливом кришити (*крьшити) маємо ІиІ- крихта;
*бл^скь > блиск - під впливом блищати (*бльщати). У словах дрімати, тріщати, бліднути, перебріхувати маємо сполучення фонем Ірії, ІліІ, що походять із давніх Ір1)І, Ілї).
