Українській мові не властивий збіг кількох приголосних. Цим і можна пояснити те, що у вимові виникає так зване спрощення в групах приголосних фонем, більша частина яких закріплена на письмі.
.^Спрощення в групах приголосних - утрата одного із звуків у групах приголосних, що виникла внаслідок занепаду слабких зредукованих .
Виділяють три групи спрощень у сучасній українській літературній мові:
- Спрощення, що закріплені правописом: [жн] < [ждн]: кожний (із *кождьньіи), тижня; [зн] < [здн]: пізно (із *поздьно), виїзний;
[сн] < [слн]: масний (із *масльньіи), ремісник, навмисне:
[сн] < [скн]: тиснути (із *тискнути);
[сц] < [стц]: місце (із *м§стьце);
[нц] < [лнц]: сонце (із *сьлньце);
[рц] < [рдц]: серце (із *сьрдьце);
[нч] < [рнч]: гончар (із *гьрньчарь);
[скл] < [сткл]: скло (із *стькло).
- Цю групу утворюють спрощення, що охоплюють в усному мовленні всі випадки, а на письмі в деяких словах не передаються:
[сн]< [стн]: чесний (із чьстьньш), корисний, якісний, вісник. Але в словах іншомовного походження типу компостний, контрастний, баластний, форпостний, аванпостний і под. спрощення є в усному мовленні, але воно не зафіксоване на письмі. Наявне спрощення в цій же групі приголосних ([стн] > [сн]) і в слові шістнадцять [ш'існа'дц'ат'], але на письмі воно не відбите;
[сл] < [стл]: щасливий (із *сьчастьливьій), слати (із *сьтьлати), улесливий, але в словах кістлявий, пестливий, хвастливий і под. [т] зберігається на письмі;
[с'к] < [стс'к]: міський (із *м§стьс'кьіи), але туристський, хоч і вимовляється [тури'с'киї].
Цю групу становлять слова, утворені за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- від іншомовних твірних основ з кінцевими приголосними, у яких звукосполучення спрощуються, як правило, в усному мовленні, на письмі ж передаються повністю і без жодних винятків: студентський [студе'н'с'киї], студентство; агентство - [аге'нство.
