За місцем і способом творення найбільш поширеною є асиміляція при збігові приголосних свистячих і шиплячих .
- Наступні шиплячі повністю уподібнюють свистячі: ІбезжурнийІ - [бе"ж:у'рниї].
- Наступні свистячі можуть повністю уподібнювати шиплячі (особливо в дієсловах): Іумивайешс'аІ - [у,мие ва'йе'с':а,].
- Наступні африкати, складовими елементами яких є шиплячий елемент [ш] або [ж] (тобто африкати ІчІ, ІджІ) можуть уподібнювати свистячі: і3 джерелаї - [ждже,ре нла'].
- Наступні африкати із свистячими елементами [з], [с] (тобто африкати ІдзІ, І ці) можуть уподібнювати шиплячі: Іміж дз'обомі - [м'із'дз'о'бом], Іу книжц'іі - [у кни'з'ц'і], Іу чашц'іі - [у ча'с'ц'і].
- Під впливом наступних свистячих, шиплячих або інших африкат відбуваються асимілятивні зміни в африкатах: Імисочц'іІ - [ми'соц':і,], Ікачц'іІ - [ка'ц':і], Іморочс'аІ - [моро'ц':а].
- Зімкнені передньоязикові [д], [т] перед свистячими, шиплячими або африкатами частково або повністю африкатизуються. Якщо обидва приголосні дзвінкі або глухі - уподібнення відбувається повністю: ІвітчизнаІ - [в'іч:и'зна]
Така асиміляція особливо поширена в дієслівних формах із часткою -ся: Івимовл'айет'с'аІ - [вИіМоул'а'йе'ц^а,], Імийет'с'аІ - [ми'йе'ц':а,],Ійдет'с'аІ - [Тде'ц':а], Іголит'с'аІ - [го'ли'ц'іа,] (Білодід). /^^ ' л / 7 ."Передається на письмі й повне уподібнення середньоязикового [й] попереднім м'яким приголосним. Утворюються довгі приголосні звуки: [д':], [т':], [з':], [с':], [ц':], [н':], [л':], [ж':], [ч':], [ш':]: *знань)е > знання, (після занепаду зредукованих попередній зімкнено-прохідний [н'] вплинув на наступний [й] і повністю уподібнив його: відбулася асиміляція - прогресивна, контактна, повна. за місцем і способом творення, на письмі відбита); подібні явища відбулися і в інших словах, де на сучасному рівні спостерігається явище подовження приголосних: тінню, ніччю, стаття, рілля, суддя, спросоння, зрання тощо.
Асиміляція за м'якістю
Асиміляція за м'якістю залежить передусім від характеру приголосного, що стоїть перед м'яким.
Передньоязикові [с], [з], [ц], [дз], [т], [д], [н], [л] уподібнюються за м'якістю наступним м'яким цієї ж групи: Ідл'аІ - [д'л'а], Інавесн'іІ - [на,веис'н'і'], Ізн'атиІ - [з'н'а'ти], Іжінц'іІ - [ж'і'н'ц'і] (Білодід).
Передньоязикові зімкнені [д], [т], [н], [л], перед усіма іншими пом'якшеними приголосними [р'], [к'], [г'], [м'], [б'], [в'], [ф'], [ж'], [ч'], [ш'], що вимовляються як напівм'які, асиміляції не сприймають: ІменшіІ - [ме'нш'і], Ідр'апатиІ - [др'а'пати,], Ітр'охІ - [тр'о'х], ІпалкіІ - [палк'і'] (Білодід).
Передньоязикові щілинні [с], [з] й африкати із свистячим елементом [ц], [дз] на відміну від передньоязикових [д], [т], [н], [л] у позиції перед губними та [р] можуть пом'якшуватися, хоча й непослідовно ІсвітІ - [с'в'іт] і [св'іт], І цвіл'І - [ц'в'іл'] і [цв'іл']. І завжди: [зр'а'чиї], [ср'і'бниї], [зб'ір].
Перед [з], [с], [ц], [В], [т], [д], [н], [л] приголосні [д], [з] часто пом'якшуються також на межі префікса й прийменника: Івідт'атиІ - [в'ід'та'ти], І в ід н'огої - [в'ід'^н'о'го], Іпідн'іжжаІ - [п'ід'н'і'ж':а], Івідд'ілІ - [в'і'д':іл] (Білодід).
Перед приголосними [р'], [к'], [г], [м'], [б'], [в'], [ф'], [ш'], [ч'], [ж'], що стоять на початку кореня, приголосні [д], [з] в кінці префікса не пом'якшуються: ІвідвікуІ - [в'ідв'і'ку], Ізвідкіл'аІ - [зв'ідк'іл'а'], Івідр'ізуватиІ - [в'ідр'і'зувати,], ІпідмітатиІ - [п'і|Дм'іта'ти], Іпідр'адІ - [п'ідр'а'д] (Білодід).
