У нашій мові відбуваються зміни на різних рівнях – лексичному, фонетичному, граматичному. Першу групу змін складають такі, які відбуваються з фонетичних причин, зумовлених закономірностями сучасної вимови ( за нормами орфоепії треба вимовляти саме так а не інакше)
- села – село (зумовлені наголосом, тобто позицією у слові);
- коня – кінь (напівпом’якшена вимова к зумовлена сусідством із голосним переднього ряду і);
- казка – казці (зміна твердого з із напівпом’якшеним з зумовлена сусідством із наступним пом’якшеним приголосним)
Як результат, маємо фонетичні чергування звуків, а не фонем. Тому зміни відбиваються лише на фонетичному рівні. Такі звукові зміни пояснюються нормами правильної вимови сулм.
В інших випадках в одних і тих же морфемах чергуються не варіанти однієї фонеми, а різні фонеми рік – року – річний – році. Маємо чергування о-і, к-ч-ч. Це вже різні фонеми, а не варіанти однієї фонеми. Ці зміни вже відбулися в мові, відбиті на письмі, з ними повязують чергування фонема, і пояснюються вони причинами, які відсутні в сучасній українській літературній мові, але діяли в минулому. Тому ці чергування називаються історичними.Чергування фонем є важливим засобом мови в галузі як формотворення так і словотворення.
