Основною фонетичною одиницею є звук. У реальному функціонуванні мови звуки ізолбьовано не вживаються. Вони існують лише в мовленнєвому потоці, у складі значущих одиниць мови(морфем, слів, речень)
Звук у мові – найдрібніша акустично-артикуляційна одиниця мовлення, конкретний варіант фонеми, як звукового інваріанта в системі.
Кожна мова має свій набір, свою систему звуків, які певною мірою відрізняються від звукових систем інших мов(українського фарингального г немає у жодній слов`янській мові)
Звукова сторона мови – явище складне, і тому звуки вивчаються як різнопланові явища: звуки людина вимовляє і чує, тобто вони реалізуються в двох аспектах – акустичному та артикуляційному.
Виділяють такі аспекти вивчення звуків:
1,Фізико-акустичний аспект.
Звук людської мови - фізичне явище. Усі звуки, в тому числі і мовленнєві, - це хвилі, які виникають унаслідок коливання фізичного тіла. Так, звук скрипки чи бандури виникає внаслідок коливання струни. Звуки людської мови утворюються коливанням голосових зв'язок і приводяться в рух струменем повітря з легенів.
Звук як фізичне явище має акі характеристики: висота звука, сила звука, довгота звука, темб.
2. Анатомо-фізіологічний аспект.
аспект передбачає вивчення процесу творення звука, склад і роботу мовленнєвого апарату.
Звук – те, що вимовляється і чується, а тому в творенні та сприйнятті звуків важливу роль відіграє центральна нервова система, яка є першоджерелом звука: від неї йдуть імпульси до мовних органів, вона власне керує рухами всіх мовних органів. Поняття «мовні оргами» є умовним, адже від природи таких органів немає. Це органи дихання, гортань, надгортана порожнина.
Робота мовних органів спрямована на вимовляння певного звука, називається артикуляцією звука.ю
Артикуляція має три фази:
- екскурсія – вихід мовних органів у положення, необхідне для творення певного звука.
- витримка – момент творення звука
- рекурсія – повернення мовних органів назад, у початкове положення.
3. Лінгвістичний аспект.
Цей аспект іноді ще називають функціональний, фонологічний, соціальний. Головний аспект. З цього боку звуки вивчаються як одиниці мовної системи, які в процесі спілкування виконують певні функції. Це одиниці з яких утворюються одиниці вищого ярусу – морфеми, слова; у словах заміна одного звука може призвести або до зміни значення слова(рік, вік, сік, тік), або до зміни форми слова (село, села). Отже, звук як лінгвістична одиниця виконує в мові певні функції.
4.Перцептивний аспект.
Звук повинен бути сприйнятий на слух і розпізнаний серед інших.
