Під впливом російської мови в українській мові поширилися віддієслівні іменники:знання,почуття.Ці іменники(на –нн-я,-тт-я)використовуються у реченнях,коли потрібно або підкреслити опредмечену дію,або вказати на результат процесу,або використати іменник абстактного значення.Надмірне уживання віддієслівних іменників робить мову незграбною,важкою для сприйняття,перевантажує її абстактними поняттями;при цьому губиться зміст і думка.Більш природним для укр.мови є безафіксні форми віддієслівних іменників.Такі мовні одиниці є більш економні,точні та легкі для сприймання: випуск,зріст,осуд. Проте в ОДС потрібно уважно та обережно ставитися до неологізмів на кшталт:визвіл(визволення),дорука(доручення)
В укр.мові віддієслівні іменники активно утворюються за допомогою й інших суфіксів(прожиток,молотьба,гулянка),проте у діловодстві подібні форми вживаються досить обмежено:поведінка,оранка,сівба.
Також варто уникати мовних конструкцій дієслово+віддієслівний іменник,що не тсановлять усталених дієслівно-іменникових зворотів,визначених у ДСТУ.
