- в укр..мові наголос вільний(різномісний), бо він позиційно не закріплюється за певним складом, а може падати в різних словах на будь-який склад. Пр.:одИн,дОбре,БоторьбА.
Наголос буває:
словесний (у словах) — виділення одного зі складів слова за допомогою посилення голосу;
логічний (у реченні) — виділення посиленням голосу в реченні найважливішого за змістом слова;емфатичний (виразовий) — характеризує не смислове, а емоційне значення слова (наголос емоції).
Наголос називають динамічним (силовим), бо наголошений склад звучить сильніше, виділяється більшою напруженістю артикуляції.
В українській мові наголос рухомий, тобто при змінюванні слів він може переходити з одного складу на інший: сестра — сестрою — сестри, садити — саджу — садять.
Роль наголосу в слові Наголос:
- Служить для розрізнення лексичного значення слів: атлас (збірник географічних чи історичних карт) — атлас (шовкова блискуча тканина); орган (частина організму) — орган (музичний інструмент); паша (трава на пасовищі) — паша (почесний титул);
- Служить для розрізнення граматичних форм того самого слова: озера (Р. в. одн.) — озера (Н. в.множ.)
- Служить для розрізнення різних граматичних форм різних частин мови:дорога (що? імен.) — дорога (яка? прикм.)батьків (кого? імен.) — батьків (чий? прикм.)
Слід пам’ятати, що деякі слова мають подвійний наголос. Орфоепічні норми допускають таке варіативне наголошення: помилка, апостроф, доповідач, також, завжди, мабуть, простий. Примітка. Іноді акцентні варіанти виконують стилістичну функцію:високо, глибоко — загальновживані, високо, глибоко — власне поетичні.
Фразовий наголос існує тільки в реченні. Серед його різновидів — логічний та емфатичний наголоси.
Логічний, або смисловий, наголос — це посилення голосу на одному із слів речення для того, щоб підкреслити його смислову роль, закценту- вати саме на ньому увагу:
Завтра ми підемо на прогулянку в ліс.
Завтра (а не через кілька днів чи місяців),ми (а не хтось інший), підемо (а не поїдемо), на прогулянку (а не на роботу чи змагання),в ліс (а не в степ чи в гори). УВАГА!Зі зміною місця логічного наголосу може змінюватися зміст повідомлення:Ти краще вивчи вірш напам’ять.Ти краще вивчи вірш напам'ять. Емфатичний— це виділення важливої зі смислового погляду частини речення (групи слів чи частини слова) у зв’язку з вираженням експресії мовлення, емоційного стану мовця. Емфатичний наголос найчастіше виражається подовженням наголошеного голосного, а іноді й приголосного, а також своєрідною мелодикою: Він з неї оче-е-ей не зводить. Розу-у-умний же ти! Схамені-і-іться ж!
- Разом пишуться:
1. Прислівники, утворені від іменника, колишньої короткої форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: ввечері, востаннє, втроє, внічию, занадто.
2. Складні прислівники утворені з кількох основ: мимоволі, насамперед, повсякчас, праворуч, тимчасово, привселюдно.
3. Складні прислівники, утворені сполученням часток де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-,що стають префіксами: щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки. Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що
Окремо пишуться:
1. Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найчастіше в них вживаються такі прийменники:
без: без упину, без відома, без жалю, без сумніву;в: в міру, в разі, уві сні;до:до діла, до краю, до побачення, до сих пір, до смаку; з: з розгону, з переляку, з радості;на: на вибір, на віку, на зло,на диво;під: під боком, під силу, під вечір;по: по змозі, по можливості, по правді, по суті. Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.
2 Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, розділені прийменниками: разу раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік, а також сполучення, утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку; кінець кінцем, одним одна, сама самотою.
Через дефіс пишуться;
1. Прислівники, в яких повторюються основи: рано-вранці, ледве-ледве, зроду-віку,' любо-дорого (синонімічні та антонімічні прислівники),
2. Прислівники, у яких повторювані основи розділені прийменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього, де-не-де, хоч-не-хоч, коли-не-коли, будь-що-будь.
3. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по-1 суфіксів -й; -ому: по-нашому, по-ктвськи.
4. Прислівники, утворені з префікса по- і порядкового числівника на -е: по-перше, по-четверте,
5. Прислівники no-латині, на-гора, десь-колись, десь-інде, десь-інколи, геть-чисто.
Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-:по-демократичному.
Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу
3. Виконайте орфографічно – пунктуаційне оформлення тексту.
Найпоширенішими природо/охоронними установами нині виступають націонал…ні природні парки. На них і покладаються великі надії та сподіва…я щодо збереже…я охорони і ві…творення ще не/до кінця знище…их пр…родних осередків життя.
Найпоширенішими природоохоронними установами нині виступають національні природні парки. На них і покладаються великі надії та сподівання щодо збереження охорони і відтворення ще не до кінця знищених природних осередків життя.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8
