пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

2017:
» биология
» криминалогия
» паразитология
2016:
» история
всякое 2:
» 200-300
» 300-400
» 100-200
» 0-100
» 400-500
всякое:
» 0-100
» 100-200
» 200-300
» 300-400
» 400-500
» 500-600
лингвистика:
» русский
ФИЛОСОФИЯ:
» Философия
БИОЛОГИЯ:
» патофизиология
» биология беларус.

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Мета:      напрацювання       студентами   теоретичних  знань з        принципів формування статутного капіталу та методики його обліку.

Об’єкт: статутний капітал комерційного банку.

Рекомендована література:

Основна: 1, 3, 5, 7.

Допоміжна: 13.

Міні-лексикон: капітал банку, статутний капітал, регулятивний капітал, балансовий капітал акція, субординований борг,  емісійні різниці.

План

  1. Капітал банку: суть, функції та джерела формування.
  2. Створення та реєстрація банків, облік акцій власної емісії.
  3. Облік операцій з формування резервів та фондів банку.
  4. Облік інших складових капіталу банку.

1. Капітал банку: суть, функції та джерела формування.

Термін «капітал» (фр., англ. - capital, лат. - capitalis — голов­ний) означає багатство (грошові кошти, цінні папери, майно), яке використовується його власниками для накопичення.

Капітал банку (власний капітал) — спеціально створені фонди і резерви, які призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної і господарської діяльності, відшкодування можли­вих збитків і знаходяться у використанні банку протягом усьо­го періоду його функціонування.

У законі “Про банки та банківську діяльність” даються такі визначення банківського капіталу.

Капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань.

Капітал підписний — величина капіталу, на яку отримано письмові зобов’язання акціонерів (пайовиків) банку на внесен­ня коштів за підпискою на акції (паї).

Капітал статутний — сплачений та зареєстрований підпис­ний капітал.

Капітал регулятивний (власні кошти) — основний та додат­ковий капітал, зважений на ризики, що визначаються нормати­вно-правовими актами НБУ. Основним призначенням регуля­тивного капіталу є покриття негативних наслідків різноманіт­них ризиків, які банки беруть на себе в процесі діяльності, за­безпечення захисту вкладників та фінансової стійкості.

Роль власного капіталу досить значна для забезпечення на­дійності банку і ефективності його діяльності, тому що він є джерелом початкових ресурсів, засобом страхування інтересів вкладників, дозволяє банку виконувати свої зобов’язання в екстремальних ситуаціях. Отже, капітал банку в процесі фун­кціонування впливає як на оперативну діяльність, так і на рі­вень довгострокової життєдіяльності банку, виконуючи захис­ну, оперативну і регулюючу функції.

Захисна функція — захист вкладників і кредиторів на випа­док банкрутства; збереження платоспроможності банку за раху­нок створення резервів, продовження діяльності банку у випад­ку несприятливої ситуації і непередбачених витрат. Ні залу­чені, ні запозичені кошти не можуть бути використані для по­гашення збитків від поточної діяльності, оскільки вони самі є боргом.

Капітал допомагає підтримувати довіру клієнтів і перекону­вати кредиторів у фінансовій могутності банку.

Оперативна функція — забезпечення фінансової основи діяль­ності банку, підтримання обсягу і характеру банківських опе­рацій відповідно до завдань банку. Капітал є основою для ство­рення та організації діяльності банку, а також його діяльності на початкових етапах до моменту накопичення достатнього об­сягу залучених і запозичених коштів; для структурного розвит­ку (розширення діяльності, створення філій); для розробки і впровадження нових послуг; для закупівлі обладнання.

Капітальна складова ресурсів банку бере участь у його опе­ративній діяльності впродовж усього періоду функціонування й забезпечує формування значної частини прибутку, оскільки не містить витратної частини, тобто капітал можна розглядати як ресурс з умовною нульовою ставкою.

Регулююча функція капіталу банку пов’язана з функціону­ванням банків за законами і правилами, що дає можливість НБУ контролювати діяльність комерційних банків.

Регулювання розміру капіталу банку є важливим інструмен­том запобігання банківським ризикам, що підтримує довіру клієнтів та сприяє фінансовій надійності банків.

Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяль­ності одночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найви­щий ефект від проведення банківських операцій.

Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Одна його частина, яка призначена для забезпечення банківської діяльності, є найбільш постійною і виступає у формі статутного капіталу, емісійних різниць, переоцінки основних засобів, частково загальних резер­вів банку та субординованого капіталу. Друга частина власного капіталу призначена для страхування активних та інших операцій і послуг банку від можливих збитків. Ця частина більш рухома і частково має форму резервного капіталу, резервів на покриття можливих втрат від активних операцій. Третя части­на призначена для регулювання розміру власного капіталу, од­нак може використовуватись також для забезпечення діяльності та для страхових потреб банку. Розмір цієї частини більш рухо­мий, і може змінюватися залежно від зміни стратегічних і так­тичних цілей самого банку, а також від зміни вимог регулюю­чих і наглядових органів. Ця частина власного капіталу має у формі нерозподіленого прибутку. Частково для цього можуть залучатися кошти на умовах субординованого боргу.

Власний капітал банку можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від організаційно-правової форми діяльності банку:

  • акціонерний;
  • пайовий.

Залежно від способу розрахунку:

  • балансовий;
  • регулятивний.

Залежно від форми власності:

  • приватний;
  • колективний;
  • державний.

Залежно від характеру використання власниками:

  • власний капітал, що нагромаджується;
  • власний капітал, що споживається.

Залежно від порядку та джерел формування:

  • статутний капітал банку;
  • резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви;
  • нерозподілений прибуток;
  • субординований капітал.

Більш детально зупинимося на класифікації власного капі­талу залежно від способу розрахунку.

Регулятивний капітал банку складається з основного (пер­шого рівня) та додаткового (другого рівня) капіталу згідно з Базельською угодою. У Законі «Про банки і банківську діяль­ність» відповідно до міжнародних стандартів зазначається, що капітал банку складається з основного та додаткового. Базельські положення рекомендовані всім банкам світу і можуть відрізня­тися залежно від національних особливостей. Значний розвиток ринку боргових цінних паперів у розвинених країнах вплинув на методологію включення до додаткового капіталу гібридних боргово-капітальних інструментів.

Основний капітал вважається майже незмінним, він не під­лягає передаванню, перерозподілу та не може використовувати­ся для покриття поточних збитків. Додатковий капітал має менш постійний характер, його розмір може змінюватися.

До основного капіталу — капітал першого рівня - нале­жать:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статут­ного капіталу коригується на індекс девальвації чи реваль­вації гривні за рахунок і в межах валових доходів або вало­вих витрат банку відповідно до методики, визначеної НБУ;

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок не­розподіленого прибутку (резерви, оприлюднені у фінансовій звітності):

  • дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капі­талу;
  • емісійні різниці;
  • резервні фонди, що створюються згідно із законами України;
  • загальні резерви, що створюються під невизначений ри­зик при проведенні банківських операцій:
  • прибуток минулих років;
  • прибуток звітного року, який очікує затвердження.

Загальний розмір основного капіталу зменшується на суму:

  • недосформованих резервів під можливі збитки за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, дебіторською за­боргованістю, простроченими понад 30 днів та сумнівними для отримання нарахованими доходами за активними операціями;
  • нематеріальних активів за вирахуванням суми зносу;
  • капітальних вкладень у нематеріальні активи;
  • збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
  • збитків поточного року.

Додатковий капітал — капітал другого рівня - складаєть­ся з таких елементів:

  • резерви під стандартну заборгованість інших банків;
  • резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитни­ми операціями банків;
  • результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;
  • прибуток поточного року;
  • субординований борг, що враховується до капіталу (суборди- нований капітал).
  • Для визначення розміру регулятивного капіталу загальний розмір капіталу першого та другого рівнів додатково зменшу­ється на балансову вартість таких активів:
  • акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками;
  • інвестицій у капітал установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;
  • коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Відповідно до чинного законодавства при розрахунку загаль­ної суми регулятивного капіталу розмір додаткового капіталу не може бути більший ніж 100 відсотків основного капіталу.

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які відповідно до угоди не можуть бути вилучені в банку раніше, ніж через 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума коштів, включених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розмі­ру основного капіталу із щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом 5 останніх років дії угоди.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національ­ного банку України, якщо вони відповідають таким критеріям:

  • є незабезпеченими, субординовиними і повністю сплаченими;
  • не можуть бути погашені за ініціативою власника;
  • можуть брати участь у покритті збитків без пред’явлення бан­ку вимоги щодо припинення торговельних операцій;
  • дають змогу відстрочити обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє бан­ку здійснити такі виплати.
  • Вимоги щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу такі:
  • строк діяльності банків-боржників має становити не менше одного року;
  • залучення коштів може здійснюватися як шляхом укладен­ня прямих договорів, так і шляхом випуску банком боргових цінних паперів (ощадних/депозитних сертифікатів);
  • залучення коштів може здійснюватися у вигляді кредитів і депозитів від банків та небанківських установ.
  • мінімальна сума залучених коштів становить 100 тис. грн. при емісії сертифікатів.

Угода про залучення коштів на умовах субординованого бо­ргу має відповідати таким критеріям:

  1.  Залучені кошти повинні мати первинний термін погашення не менше п’яти років. Якщо термін погашення боргу нефіксований, то вони сплачуються лише після повідомлення че­рез п’ять років за умови, що такі кошти не враховуються як субординований капітал.
  2.  Процентна ставка за субординованим боргом не може переви­щувати розмір облікової ставки Національного банку Украї­ни, яка була встановлена на дату укладення угоди, за умови залучення коштів у національній валюті.
  3.  Капіталізація процентів за таким боргом не допускається. Сплата процентів здійснюється не частіше, ніж один раз на квартал.
  4.  Сплата процентів за субординованим боргом може бути при­зупинена, якщо це зазначено в угоді, у разі:

- погіршення фінансового стану банку-боржника (знижен­ня платоспроможності, ліквідності, достатності капіталу, структури активів, дохідності та рентабельності, від­сутності позитивного фінансового результату позичаль­ника за відповідний період);

- прийняття банком програми фінансового оздоровлення.

  1.  Дострокове погашення субординованого боргу може відбува­тися з ініціативи банку та за згодою Національного банку України лише за умови збільшення основного капіталу бан­ку в розмірі, визначеному планом капіталізації, але не мен­шому, ніж розмір коштів, залучених на умовах субординова­ного боргу, який заплановано повернути інвестору.
  2.  Залучені на умовах субординованого боргу кошти включа­ються в розрахунок капіталу після прийняття комісією Наці­онального банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків рішення про надання дозволу.

Балансовий капітал банку відображається в п’ятому класі плану рахунків бухгалтерського обліку і складається з:

  • статутного капіталу банку;
  • емісійних різниць;
  • загальних резервів та фондів банку;
  • результатів минулих років;
  • результатів переоцінки;
  • результатів звітного року, що очікують затвердження.

2. Створення та реєстрація банків, облік акцій власної емісії.

Незалежно від форми новоствореного банку в територіальному управлінні Національного банку (за місцем створення банку) від­кривається накопичувальний рахунок, на якому акумулюються кош­ти учасників та акціонерів для формування статутного капіталу бан­ку. До дати реєстрації банку учасники повинні сплатити кошти в роз­мірі визначеного установчим договором статутного капіталу, але не нижче від мінімально встановлених нормативів.

Після реєстрації банку в територіальному управлінні Національ­ного банку України за місцем знаходження новоствореного банку йому відкривається кореспондентський рахунок. На цей рахунок не пізніше від наступного дня після його відкриття перераховуються кошти з накопичувального рахунку, які й утворюють статутний ка­пітал банку, обсяг якого обліковується за балансовим рахунком 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

Сальдо зазначеного рахунка відповідає розміру статутного капі­талу, зафіксованого в установчих документах, і дорівнює сумарній номінальній вартості випущених акцій навіть за умовою, що на мо­мент реєстрації банку статутний капітал сформований не повністю. Саме з метою відображення в обліку суми зареєстрованого, але не сплаченого акціонерами (учасниками) банку статутного капіталу, використовується механізм запису за контрпасивним рахунком 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал».

Статутний капітал банку формується залежно від форми орга­нізації банківської установи. Якщо банк створений як акціо­нерне товариство, то його статутний капітал утворюється за рахунок коштів акціонерів, що надійшли від реалізації акцій. Банк, утворений як товариство з обмеженою відповідальніс­тю, формує статутний капітал за рахунок пайових внесків учас­ників.

Існує кілька видів акціонерного капіталу:

  • номінальний (мінімальний) — сума засновницького капіта­лу, яка необхідна для отримання ліцензії на існування банку;
  • зареєстрований — сума статутного капіталу, зареєстровано­го в управлінні НБУ. Вона може бути більшою від номіналь­ного статутного капіталу;
  • сплачений — сума статутного капіталу, за якою надійшла оплата від акціонерів;
  • оголошений — номінальний або заявлений спочатку статут­ний капітал, збільшений на будь-яку суму.

Акціонерний капітал складається з таких акцій:

  • звичайних (простих), які свідчать про участь власників у капіталі банку і приносять їм дохід у формі дивідендів, роз­мір яких нефіксований і залежить від розміру прибутку бан­ку. Ці акції безстрокові і дають власнику право голосу на зборах акціонерів;
  • привілейованих, власник яких має певну перевагу перед вла­сниками звичайних акцій: дивіденди заздалегідь фіксовані і не залежать від одер­жаного банком прибутку;  власники цих акцій мають пріоритет при висуванні пре­тензій банку у випадку його банкрутства.

Розмір статутного капіталу, порядок його формування та зміни визначаються статутом банку. Сума статутного капіта­лу законодавчо не обмежена, але для забезпечення стійкості банків НБУ встановлює мінімальний розмір статутного капі­талу.

Облік акцій власної емісії. Прості і привілейовані акції в бухгалтерському обліку відображаються окремо. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції відображається в грив­нях. Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здій­снюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, ви­значеним Національним банком України на дату укладення установчого договору.

Після державної реєстрації банку здійс­нюються такі бухгалтерські проведення:

Дебет рахунків:    кореспондентський рахунок, поточний рахунок.

Дебет рахунку:     5001 - на суму зареєстрованого, але не спла­ченого акціонерами банку статутного капіталу;

Кредит рахунку: 5000 - на суму зареєстрованого статутного капіталу банку;

Кредит рахунку: 5010 - на суму емісійних різниць (при випус­ку акцій за ціною, вищою від номінальної вартості).

Зареєстрований статутний капітал банку обліковується за балансовим рахунком 5000 П «Зареєстрований статутний капі­тал банку». Сальдо на цьому рахунку має відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованого в установчих документах ба­нку, і дорівнювати сумарній номінальній вартості випущених акцій. Відображення операцій за рахунками групи 500 «Стату­тний капітал банку» та 501 «Емісійні різниці» здійснюється на балансі банку - юридичної особи.

Кошти, які отримані філією банку за реалізовані акції, за­раховуються на рахунок 3641 П «Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку» і перерахову­ються банку - юридичній особі через рахунки групи 390 «Роз­рахунки між філіями банку» для формування статутного капі­талу. Банк - юридична особа зараховує кошти за реалізовані філією акції на підставі отриманих від неї документів.

Після реєстрації змін до статуту банку у зв’язку із збіль­шенням статутного капіталу в бухгалтерському обліку здійсню­ються такі проведення:

Дебет рахунку:     3630 - на суму попередніх внесків до статут­ного капіталу;

Кредит рахунку: 5000;

Кредит рахунку: 5010 - на суму емісійних різниць.

Одночасно на суму, яку залишається внести протягом року з часу реєстрації змін, здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Дебет рахунку: 5001;

Кредит рахунку: 5000.

При отриманні внесків за зареєстрованими змінами до ста­тутного капіталу здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Дебет рахунків:  кореспондентський рахунок, поточний раху­нок, каса;

Кредит рахунків: 5001, 5010.

Викуп власних акцій в акціонерів банку за ціною, яка пере­вищує, номінальну вартість, у бухгалтерському обліку відобра­жається такими проведеннями:

Дебет рахунків: 5002     -        за      номінальною вартістю.

5010 - на суму, що перевищує номінальну вартість;

5022, 5030 - при недостатності залишку коштів за рахунком 5010;

Кредит рахунків: кореспондентський рахунок, поточний раху­нок, каса.

Викуп власних акцій в акціонерів банку за ціною, нижчою від їх номінальної вартості, у бухгалтерському обліку відобра­жається такими проведеннями:

Дебет рахунку: 5002          - за  номінальною      вартістю;

Кредит рахунку: 5010 - на суму різниці між номінальною вартістю та ціною викупу;

Кредит рахунків: кореспондентський рахунок, поточний рахунок, каса.

Анулювання акцій, які викуплені в акціонерів, у бухгалтер­ському обліку відображається такими проведеннями:

Дебет рахунку:     5000;

Кредит рахунку: 5002.

Після прийняття рішення про виплату дивідендів у бухгал­терському обліку здійснюється таке проведення:

Дебет рахунку:     5040;

Кредит рахунку: 3631.

На дату виплати дивідендів у бухгалтерському обліку здійс­нюється таке проведення:

Дебет рахунку:     3631;

Кредит рахунків: кореспондентський рахунок, поточний рахунок, каса.

При спрямуванні дивідендів (реінвестиції) на придбання ак­цій нової емісії в бухгалтерському обліку здійснюється таке проведення:

Дебет рахунку:     5040;

Кредит рахунку: 5003.

При реєстрації збільшення статутного капіталу за рахунок капіталізованих дивідендів здійснюється таке бухгалтерське проведення:

Дебет рахунку:     5003;

Кредит рахунку: 5000.

3. Облік операцій з формування резервів та фондів банку.

Статутом банку передбачаються обов’язкові щорічні відрахуван­ня від прибутку в резервний фонд не менше 5% до досягнення ним не менше 25% статутного капіталу. З теоретичної точки зору статутні резерви банку - це частина його власного капіта­лу, сформована за рахунок нерозподіленого прибутку, що зали­шається в розпорядженні банківської установи, яка може вико­ристовуватися на покриття непередбачених збитків та прове­дення інших платежів, що згідно з вимогами законодавства можуть здійснюватися за рахунок цього фонду (виплата дивіден­дів за привілейованими акціями при недостатності прибутків минулих років та ін.). Порядок і розміри формування резерв­них фондів визначає НБУ, а використання здійснюється за рі­шенням правління банку.

Резервні фонди поряд із статутним капіталом та нерозподі­леним прибутком після оподаткування становлять основне дже­рело капіталу банку і входять до суми основного капіталу. Ос­новна різниця між ними полягає в здатності банку використо­вувати кошти цих фондів для покриття витрат і збитків. Нероз­поділений прибуток, що залишається в розпорядженні банку, може використовуватися практично без обмежень, тоді як кош­ти резервного фонду можуть бути використані тільки на чітко визначені цілі, а кошти статутного капіталу - тільки при лікві­дації банківської установи.

Отже, напрями розподілу прибутку, які затверджені зборами акціонерів, в обліку відображаються таким чином.

Загальний резерв – резерв під можливі збитки від активних операцій, які мають певну ймовірність виникнення, але суму яких не можна оцінити достовірно. Загальний резерв у світовій практиці завжди формується за рахунок нерозподіленого при­бутку і обліковується як складова частина капіталу банку.

Загальні резерви створюються на портфельній основі під стан­дартні активні операції, тоді як сума статутного резерву завжди залежить від розміру статутного капіталу і не враховує обсягів активних операцій.

Слід зазначити, що, як правило, факти використання загаль­ного резерву для компенсації реальних збитків банку є досить нечисленними, оскільки в разі справжнього погіршення, напри­клад стану кредиту, під нього формується спеціальний резерв і кредитна заборгованість списується.

Дебет

1.            Відрахування до резервних фондів

2.            Нарахування дивідендів акціонерам

3.            Капіталізація дивідендів, що спрямовуються на збільшення статутного капіталу

4.            Формування загальних резервів

5040

5040

5040

5040

Кредит

1. Резервні фонди

5021

2. Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за дивідендами

3631

3. Дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу

5003

4. Загальні резерви

5020

4. Облік інших складових капіталу банку.

Додаток

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

№з/п

Сутність операції

Дебет

Кредит

Сума, грн

 

1. Облік організації статутного капіталу під час зареєстрації

а

Реєстрація статутного фонду

3530 «Несплачений статут­ний фонд»

5007 «Несплачений зареєстро­ваний статутний капітал банку»

160 000

б

Надходження грошових при реалі­зації акцій

1200 «Коррахунок у Націо­нальному банку України»

3530 «Несплачений статутний фонд»

60 000

в

Відображення операцій зменшен­ня несплаченого і збільшення сплаченого статутного капіталу в міру внесення коштів

5001 «Несплачений зареєс­трований статутний капітал банку»

5000 «Сплачений зареєстрова­ний капітал банку»

60 000

2. Облік зарахування коштів за оголошеним і не зареєстрованим статутним капіталом у розмірі 160 000 грн., який реєструється в процесі внесків

а

Часткове внесення грошей на тимчасовий рахунок

1200 «Коррахунок у Націо­нальному банку України»

3630 «Внески за не зареєстро­ваним статутним фондом»

60 000

б

Відображення реєстрації статутно­го фонду в процесі внесків

3530 «Несплачений статут­ний фонд»

5001 «Несплачений зареєстро­ваний статутний капітал банку»

160 000

в

Зарахування коштів, внесених до реєстрації у зареєстрований стату­тний фонд

3630 «Внески за незареєстрованим статутним фон­дом»

5000 «Сплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку»

60 000

г

Відображення операції внесення грошових коштів, за зареєстрова­ним статутним капіталом (таким чином, поступово закривається дебет рахунка № 3530 операції б першого випадку)

1200 «Коррахунок у Націо­нальному банку України»

3530 «Несплачений статутний фонд»

100 000

д

Відображання збільшення сплаче­ного статутного капіталу

5001 «Несплачений зареєс­трований статутний капітал банку»

5000 «Сплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку»

100 000

е

Після цієї операції статутний капі­тал банку сформовано в зареєст­рованій сумі

 

5000 «Сплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку»

160 000

 

3. Реалізація акцій, за ціною вищою від номінальної вартості

 

а

Оголошення та реєстрація статут­ного капіталу в сумі

3530 «Несплачений статут­ний фонд»

5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку»

160 000

б

Реалізація (розміщення) акцій у сумі  160 000 грн.

1200 «Коррахунок у Національному банку України»

3530 «Несплачений статутний фонд»

160 000

1200 «Коррахунок у Націо­нальному банку України»

5010 «Емісійні різниці»

6000

в

Відображення суми повністю сплаченого статутного капіталу, тобто на 120 000 грн.

5001 «Несплачений зареєс­трований капітал банку»

5000 «Сплачений зареєстрова­ний капітал банку»

/

160 000

               

 

 

 

 Додаток

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

з\п

Сутність операції

Дебет

Кредит

Сума, грн

 

 

1. Облік руху викуплених акцій в акціонерів

 

 

а

Викуп

3120 «Власні акції банку в порт­фелі на продаж, викуплені в акці­онерів»

1200 «Коррахунок у Націона­льному банку України»

10 000

 

б

На відображення в межах пасивного рахунка № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал бан­ку» на окремому субрахунка «Акції, що перебу­вають у власному банку»

5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»

5000 «Сплачений зареєстрова­ний капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у влас­ності банку»

10 000

 

Перепродаж викуплених акцій

 

а

Перепродаж акцій за номінально вартістю (10 000 грн)

1001 «Банкноти та монети в касі банку»

1200 «Коррахунок у Націона­льному банку»

10 000

 

б

Відображення акції вже не перебувають у власно­сті банку

5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку», субрахунок «Ак­ції, що знаходяться у власності банку»

5000 «Сплачений зареєстрова­ний капітал банку»

10 000

 

2. Перепродаж акцій за ціною, вищою від номінальної вартості, — 10 600 грн при номінальній вартості 10 000 грн, прибуток (10 600 - 10 000) грн = 600 грн

 

а

Надходження грошових коштів

1200 «Коррахунок у Національ­ному банку України»

3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів (за номіналом)

10 600

 

б

Відображення акції вже перебувають у власності банку

5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку»

5000 «Сплачений зареєстрова­ний капітал банку»

10 000

 

3. Перепродаж акцій за ціною, нижчою від номіналу — за 9400 грн при номіналі 10 000 грн, збиток (9400 - 10 000) грн = -100 грн

 

а

Надходження грошових коштів

1200 «Коррахунок у Національ­ному банку України»

3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів»

9400

 

 

 

6203 «Результат від торгівлі цін­ними паперами на продаж» (у да­ному випадку збиток)

3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів»

400

 

б

Відображення акції вже не перебувають у власно­сті банку

5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку», субрахунок «Ак­ції, що знаходяться у власності банку»

5000/1 «Сплачений зареєстро­ваний капітал банку»

10 000

 

в

Анулювання викуплених акцій

5000 «Сплачений зареєстрований статутний капітал банку», субра­хунок «Акції, що знаходяться у власності банку»

3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів»

 

 

4. Нарахування дивідендного доходу акціонерам

 

а

Сума нарахованих дивідендів

5040 «Прибуток минулого року, що очікує затвердження», субра­хунок «Оголошені дивіденди»

3631 «Кредиторська заборгова­ність перед акціонерами за ди­віденди»

5000

б

Виплата нарахованих дивідендів

3631 «Кредиторська заборгова­ність перед акціонерами за диві­денди»

1001 «Банкноти та монети в ка­сі банку», або 1200 «Корраху- ноку Національному банку України»

5000

в

Індексація акцій

5020 «Загальні резерви» (за раху­нок прибутку)

5000 «Сплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку»

 

Г

Відображення витрат на випуск і розповсюджен­ня акцій власної емісії

7104 «Комісійні витрати за опе­раціями з цінними паперами»

1001 «Банкноти та монети в ка­сі банку», або 1200 «Коррахунок у Національному банку України»

400

             

04.05.2015; 23:25
хиты: 1454
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь