Михайло Максимович (1804-1873)
Етапи діяльності:
- 1827-34 рр. – навчання у Московському університеті(словесний і фізико-математичний факультети)
- 1835-45 рр. – Київський університет
- 1845-73 рр. – пішов у відставку, поселився на Михайлівській горі.
1827 р. – видав «Малороссийские песни», 1834 р. – «Украинские народные песни». Зокрема, це історичні пісні.
Не залишив великих досліджень з історії України чи Росії. Має сотні статей, присвячених історії України. Він називав себе «не орачем на ниві історичної науки, а збирачем колосків».
Проблеми:
- Київська Русь
- козацтво
- Хмельниччина
- Коліївщина (Гайдамаччина)
Був у добрих стосунках з Погодіним. Але, на відміну від нього, Максимович був антинорманістом.
Розглядав історичну науку як складову частину інших наук. Вважав, що історія близька із філологією. Синтез цих наук дозволяє добре вивчити історію народу. Признавав закономірність історичного процесу. Історію України і Росії ділив на 3 періоди, в яких виділяв 3 культурні центри:
- Київ
- Москва
- Петербург
- до Івана ІІІ
- від Івана ІІІ до Петра
- від Петра до нового часу
Спеціальних досліджень про форми державного правління у нього нема, однак його симпатії коливалися між республікою і конституційною монархією. Засуджував кріпацтво. На його думку, кріпацтво – результат законодавства.
Спочатку дуже високо оцінював «Історію Русів», а потім назвав її «високохудожньою підмальовком історії малоросів».
Вважав, що історична думка пройшла етапи:
- 17-18 ст.
- 19-….(новий етап).
Вважав, що є 2 напрями вивчення історії Київської Русі:
- слов’яно-російський
- академічний.
Відстоював автохтонність слов’ян, називав їх руськими. «Вони – результат природного з’єднання окремих племен». Вважав, що волиняни – не автохтони, а прийшли з Волги.
На думку Максимовича, слов’яни зробили великий вплив на навколишнє середовище.
Історію київської русі ділив на три щаблі:
- до смерті Ярослава Мудрого
- від Ярослава до Володимира Мономаха
- від Мономаха до приходу татар
Вважав, що Рюриковичі не могли правити Руссю, не відображаючи інтереси автохтонів. Позитивно оцінював хрещення Русі. Татаро-монгольське іго оцінював різко негативно.
Козацтво. Вважав, що воно виникло приблизноу 14-15 ст. Погодін вважав, що козаки – особливе плем’я, яке сформувалося у 13 ст. з волинян, тюрків та ін.. Максимович: що козаки – особливий стан, сформований переважно з малоросійського народу (духовенство, шляхта, міщанство, посполити та ін..).
Є праці, присвячені українським літописам.
Хмельниччина. Порівнював смуту у Росії з 1648-54 рр. в Україні. На перше місце ставить економічний гніт, потім політичний і релігійний - причини Хмельниччини. Рушійною силою були козаки. Позитивно оцінює возз’єднання України з Росією.
У 1828 р. Пушкін опублікував поему «Полтава», де дуже негативно оцінив Мазепу. Максимович виступив на захист Пушкіна.
Коліївщина. Вважав, що рушійна сила козаки і селяни з Правобережної України, їм протистояли шинкарі, євреї. Дещо перевищує роль релігійного фактора. М. Залізняка назвав героєм.
