П. М. Мілюков (1859-1943 рр.) – історик, політичний діяч, лідер кадецької партії, закінчив Московський університет.
Періоди його діяльності:
- 80-ті до 1905 рр. – викладач університету у Москві, а потім у Софії. Написав «Главные течения русской исторической мысли»;
- Поч. 1905- 1917 рр. – депутат 3 і 4 Думи;
- Емігрує у 1920 р. у Лондон, з 1921 р. у Францію (спочатку у Париж, а потім у США), пише свої мемуари «Воспоминания», які вийшли у Нью-Йорку.
Магістерська дисертація – «государственное хозяйство россии и реформа Петра Великого». Праця була на архівних матеріалах.
Ідеї:
- Європеїзація Росії не продукт запозичення, а результат внутрішнього розвитку;
- Росія спізнилася через історичні умови (географічний фактор, монголо-татари);
- Особа Петра відсувалась на задній план.
Опонентом був Ключевський, він виступав проти того, щоб за цю працю йому зразу дали звання доктора. Мілюков сказав, що більше ніяку працю не буде захищати на звання доктора.
Позитивіст. Багато уваги приділяє вивченню економічної історії розвитку Росії «Очерки русской культури» (1908 р.). розглядав культуру у найширшому розумінні цього слова. Вважав, що географічний фактор вплинув на економічний розвиток в Рос. До 16 ст. існувало натуральне господарство. З середини 16 ст. перехід до грошового. Росія відстала на 500 років. Держава закріпачила всі стани. Вважав, що держава у своїх інтересах створює міста.
Прихильник розвитку Росії по західно-європейському стандарту. Противопоставляв історію Росії західній Європі.
Петра не оцінював. Вважав, що реформи Петра були викликані військовими потребами.
У «очерках історичного розвитку культури» висуває:
- Проблему розвитку свідомості російського суспільства;
- Проблема походження і характеру російської національної культури.
Російська к-ра розвивалась під сильним впливом європейської к-ри. 3 етапи впливу:
- Спочатку російська культура живилася соками візантійської культури;
- З 15 ст. на зміну візантійській мудрості прийшло середньовічне латинське лахміття;
- З 18 ст сильний вплив європейської науки.
Висував ідею про випадковість російської революції.
