Козацько-гетьманська держава дала могутній поштовх суспільно-політичному, господарському і культурному життю українського суспільства,розвиток національної історичної думки. Її потужним осередком стала Києво-Могилянська академія-провідний центр просвітництва в Україні. Створена в результаті злиття Лаврської школи з Братською(1632) юридично назву академія отримала 1708 року як Київська академія. У її стінах вперше почала викладатися історія,як окрема навчальна дисципліна. Покровителем академії був Петро Могила. В академії навчалось в межах 500-1200 молодих студентів. Для них П.Могила написав унікальний посібник «Анфологіон». До викладання були залучені І.Різаль,Д.Ростовський,В.Ясинський,Ф.Прокопович, С.Яворський. Академія мала філіали у Вінниці,Кременчуці,а за іншим зразком колегіуми були згодом створені в Чернігові,Харкові,Переяславі.
Інокентій Пізель (1600-1683)-ректор академії,вихованцем якої був,професор історії,з часом архімандрит Києво-Печерського монастиря та управитель Лаврської друкарні. Редагував і видавав «Києво-Могилянський патерик»(1661)- перший підручник з української історії. Гізеля розглядають як імовірного автора чи редактора «Синопсиса»(1674). Його твір «Мир з Богом людини»(1669)-присвячений московському цареві Олексію Михайловичу. Твір просякнутий ідеє гуманізму. Критерієм добра і зла розглядається совість людини.
Стефан Яворський(1658-1722)-вихідець з Галичини, професор префект Академії,московський митрополит. Його лекційний курс «Флософські змагання»-важливі значення для філософії історії:
- Теорія суспільного розвитку
- Теоретичні проблеми пізнання
Феофан Прокопович (1677-1736)- уродженець Києва,вихованець Києво-Могилянської академії, а згодом ректор,учасник реформ Петра І у церковній сфері та освіті,створення Петербурзької академії наук. Навчався в Римській єзуїтській колегії де опанував класичні мови. Автор трагікомедії «Володимир». У цій першій в Україні п’єсі присвяченій історії прийняття християнства,в образі князя Володимира прославлялася держава та культурницька діяльність І.Мазепи,але після подій п’єса була перероблена і переприсвячена Петру І. прислужництвом Петру просякнуте «Слово перед прокляттям Мазепи», проголошене у Москві 1708/9.у якому він лайливо засуджував гетьмана за його союз з Карлом ХІІ.
З Ф.Прокоповичем релігійно – політичне вчення про просвітницько-абсолютиську державу: «Духовний регламент», «Слово про власть і честь царську» містять обґрунтування співвідношення світської і церковної влади на користь першої. Народ який з Божої волі вручив монарху владу,має йому коритися такий мотив творів,які відіграли важливу роль у становленні російської історіографії, сприяли утвердженню в ній монархістської концепції.
