Ще у 1889 році він був марксистом. Він не бачив у марксизмі закінченої системи і припускав, що історичні роботи не оправдовують марксизм. Але все ж він мав надію на розиток цієї теорії в майбутньому. При чому надія зв’язувалась з потенціалом,закладеної в колективній психології. Поступово ці сумніви відійшли і Рожков стає істориком – марксистом. В 1907 році він формулює «Основные законы развития общественных явлений» з підзаголовком «Краткий очерк социологии». Його основна теорія в тому що є загальний закономірний порядок проходження народами одних і тих самих стадій розвитку. Це дає змогу визначити той період,який переживає дана країна. І він же припускає можливість знаходження конкретних прийомів і засобів до полегшення появи на світ нових форм. Поява ж нових форм зв’язано в тому числі з існуванням груп з однаковими господарськими інтересами і їх загальною соціальною психологією,виростаючій на цій основі. Перша праця Рожкова що містила спробу використати марксизм,- «Русская история с социологической точки зрения» (1910). Сама велика його робота 12-ти томна «Русская история в сравнительно-историческом освещении». Перший том вийшов у 1919 році.
Автор встановив 9 стадій розвитку народів:
- первісне суспільство;
- суспільство дикунів;
- дофеодальне;
- феодальна революція;
- феодалізм;
- дворянська революція;
- господарство дворянства;
- буржуазна революція;
- капіталізм.
Праця Рожкова була призвана підтвердити цю схему паралельним викладом історії Росії та ін. країн. Історична наука робилась матеріалом для будування соціолога. Свавілля схеми і історії Рожкова було відмічене його однодумцями. Його марксизм називають вульгарним, розцінюючи його як відхід від діалектного матеріалізму.
