Предмет історіографії. Мета і завдання курсу:
Історіографія (пишу історію) – історія. Цей термін вживається ще у 19 столітті.
Історіографія це – сукупність публікацій з якоїсь теми або проблеми.
Історіографія – це історія історичної науки, яка являється однією з важливіших форм самопізнання людського суспільства.
Історіографія – це предмет, або дисципліна, яка вивчає історію історичної думки.
Мета і завдання:
Мета курсу історіографія: висвітлити з наукових позицій, враховуючи найновіші досягнення історичної науки в розвиток вивчення історії в Україні та Росії.
Завдання курсу:
- визначити етапи розвитку історіографії;
- на цій основі виробити в історика критичне ставлення до спадщини яка нагромадилася в результаті тривалого й успішного розвитку історичної думки;
- охарактеризувати послідовний ріст знань в галузі історії;
- показати процес перетворення цих знань в науку;
- прослідкувати як розширювалося і поглиблювалося розуміння істориками окремих сторін історичного процесу;
- як удосконалювалися методи історичного дослідження;
- як вводилися в науковий обіг нові джерела;
- як велася боротьба між різними напрямками, течіями і школами в історичній науці.
1. Методологія історії. Історичний метод:
Не існує загально прийнятої методології історії. У зв’язку з цим тлумачення терміну різне.
Методологія історії – це теорія історичного пізнання.
Методологія історії розробляє принципи і засоби добування знань про минуле, систематизацію і тлумачення одержаних даних для вияснення суті історичного процесу та реконструкції його у всій його конкретності і цілісності. Гуревич казав: «Реконструюючи минуле, ми його конструюємо».
Методологія історії – нерозривний складовий елемент історичної науки. По відношення до цієї науки вона:
- результат, підсумок попереднього розвитку історичної науки;
- результат, який теоретично осмислений і перероблений в логіку сучасного науково-історичного пізнання.
Існує кілька основних проблем(корінних) методології історії:
- предмет і межі історичної науки, її співвідношення з іншими галузями знання: філософія, соціологія, політика, література, культурологія;ї
- соціальна функція і дієвість історичної науки;
- проблема пізнавальності і об’єктивний критерій істини у дослідженні минулого;
- історичний факт та його місце в реконструкції минулого;
- специфічність історичного дослідження.
Якщо методологія відображує найбільш загальні генеральні принципи світогляду, то історичний метод – це окреме похідне поняття.
Існують загально-наукові, конкретні, та методи наукового дослідження.
Є чотири основні методи історичного дослідження:
- історико – генетичний;
- історико – порівняльний;
- історико – типологічний;
- історико – системний.
Історико – генетичний – найдревніший – описує докладно, до найменших подій. Метод цей позитивний тим, що ми маємо максимальну кількість фактів; дозволяє побачити ґенезу розвитку.
Недолік методу – у цій дрібноті автор не бачить проблеми. Своїх законів цей метод немає дає нам уяву, рух у часі.
Історико – порівняльний – порівнює. Недолік, ми не бачимо динаміки.
Методів жодних немає у чистому вигляді.
Методи історіографії:
1.засоби конкретного історіографічного аналізу
- аналіз передумов саморозвитку історичної науки певної доби;
- аналіз діяльності окремих істориків.
2. методи історіографічного синтезу;
- класовий;
- культурологічний;
- сцієнтистський (науковий).