Т.ч., статті від 1845 до 1878 рр. – охопили великий період.
«История России с древнейших времен»(29 томів), 1851-79 рр., незавершена Хронологічні рамки – від найдавніших часів до 1774 р.
Як і Грушевський, залишив фундаментальні праці.
Концепції: історична місія Росії – «единая и неделимая Россия».
Структура:
- 1-12 томи: з найдавніших часів до Петра.
- 13-18 томи: Петро І
- 19-29 томи: від Петра до 1774.
І том «Истории России…» - 1851 р., останній – після смерті.
Праця насичена великою кількістю фактичного матеріалу з масою текстів документів.
До 17 ст. – джерела опубліковані, 17-18 ст. – вперше ним використані архівні документи. Соловйов використовував матеріали з етнографії, мовознавства і т.д.
Піддавав досить глибокому аналізу документи. Використовував документи наступним чином: переказував, цитував, практично повністю використовував документ.
Працю пронизує ідея внутрішньої закономірності історичного процесу. З проблем російської історії він висловився двічі – в передмові до 1-го тому і на початку 13 тому. Він не надавав великого значення зовнішнім факторам і зокрема норманам і татарам.
На відміну від тодішньої офіційної історіографії, відмовляється від тези про одвічність самодержавства на Русі. Велику роль в історії Росії відводить кліматичним умовам і процесу колонізації країни, освоєнню нових земель. Через усю працю проводиться думка про степінь народного самопізнання та європеїзації.
У ІІІ томі знову говорить про історичні передумови реформ Петра І. Розрізняє 2 типи держав:
- утворені неорганічно, в результаті завоювань(європейські держави)
- в результаті внутрішнього зростання(Росія).
Менше говорить про роль князів. Весь історичний процес в Росії – це боротьба державних начал з родовими. Час вирішальної боротьби – 16 ст. (Іван Грозний). Розглядає правління Івана 4 на фоні правління його попередників. Вважав, що опричнина – це не лише воля царя, але і певного класу.
Називає 2 причини смути:
- поганий стан моралі
- розвиток козацтва.
Негативно оцінював козацтво і вважав козаків анти суспільним елементо. Скасування козацтва схвалює.
«Смута» закінчилася, на думку Соловйова, завдяки зусиллям земських людей. Час після смути – час підготовки реформ Петра І. вказує на такі фактори: розвиток торгівлі, промисловості, державного апарату, армії, культури, побуту.
Зміст реформ Петра бачить у повороті назад. Практично не бачить у реформах чогось негативного.
У 29-томнику реформи Петра І порівнює з Французькою революцією, а у «Публичных чтениях» - із західноєвропейським відродженням 15-16 ст. Правління Катерини І оцінює негативно. Мало уваги приділив сільським общинам.
Офіційні історіографи негативно оцінили перші томи. Л. Толстой теж негативно оцінив «Историю России…»