Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи «Лебединої зграї» (перша публікація у журналі«Дніпро», 1971. № 1—3) письменник на тривалий час став об'єктом дискусій про українську прозу 1970-х років, хоча спершу критика була не вельми одностайною в оцінці цього роману. Як прозаїка непересічного таланту В.Земляка читач помітив після появи друком його повістей «Рідна сторона»(1956) та «Кам’яний Брід»(1957). Схвальні рецензії на ці повісті давали підставу стверджувати, що В.Земляк прийшов у літературу з першої спроби. А насправді він пробував свої сили спочатку у публіцистиці, написав ряд нарисів, оповідань.
Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. ерша збірка його лірики — «Б'ють у крицю ковалі» (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотній круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988). Публіцистика Б. Олійника позначена відкритістю письма, аналітично-критичним підходом до історичних суспільних змін, владних структур, лідерства і лідерів, питань державності та економіки, що викликає неоднозначне потрактування й ставлення з боку реципієнтів. Основною професійною засадою публіцистики Б. Олійника є об'єктивність, яка дозволяє ширше й масштабніше осмислити предмет і об'єкт аналізу автора, забезпечує ефективну комунікативну взаємодію між публіцистом та аудиторією, розширює коло реципієнтів.
