«Слово матері». Головною проблемою оповідання Б. Антоненка-Давидовича є проблема збереження своєї національної культури поваги до надбань предків, до людини-трудівника. Письменник зображує обмеженість світогляду вищих верств населення, застерігає від можливого впливу таких людей на сільську молодь. Так ми бачимо в образі Зіньки людину, яка відірвалася від свого коріння, потрапити ж до іншого середовища вона ніколи не зможе, тому життя її перетвориться на пустий цвіт, буде нещасливим. Іван же, як чутлива людина, вчасно зрозумів облудність тих моральних критеріїв, якими керувалась родина Караваєвих, тому він тікає від них.
«Ялинка з хлопушками». До однієї сімї мали прийти гості на новий рік. Мама дуже нервувала, бо думала, що не все купила до столу, та і треба було купити іграшок для дітей.І тут причепився менший син Федя, що мама взяла його з собою подивитися на ялинку з лебедями. Старший брат Сашко пригрозив йому, щоб він нічого більше не видумував. Тут дід розповів історію про те, як його батькові треба було дати хабаря майстрові на роботі. І вирішили запросити його на третій день після різдва додому.А сусід якраз ставив біля дому велику яялинку з усілякими прикрасами:
« І янголи з вати, і Дід Мороз, і зірки срібні, і горіхи золоті, а головне — «хлопушки» з подарунками всередині... Чи не ці «хлопушки» й погубили тоді мене! Бачив я і раніше на вітринах у магазинах і янголів, і зірки, та навіть і «хлопушки», а от — що там усередині тих «хлопушок», які там подарунки,—не знати.»
