Забування – процес, протилежний запам’ятовуванню та збереженню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення і, нарешті, унеможливлюється впізнавання.
Чинники, які впливають на забування матеріалу:
1. Час. Забування – функція часу. Засадовим стосовно забування є згасання тимчасових нервових зв’язків, що тривалий час не підкріплювалися. Якщо здобуті знання тривалий час не використовуються і не повторюються, то вони поступово забуваються. Те, що забування залежить від часу, вперше експериментально встановив німецький психолог Ебінгауз, який показав, що забування особливо інтенсивно протікає одразу після заучування матеріалу, а потім сповільнюється. Він представив це графічно у вигляді кривої забування.
скан кривую
2. Вік.Найбільш сенситивним періодом для розвитку словесно-логічної пам’яті є вік від 15 до 25 років. Чим старшою стає людина, тим більше вона забуває певний матеріал.
3. Ступінь міцності запам’ятовування.Чим міцніше людина запам’ятала матеріал, тим довше він буде зберігатися у її пам’яті. Причиною забування є також недостатня міцність запам’ятовування. Щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал.
4. Обсяг матеріалу, який запам’ятовується.Відсоток збереження засвоєного матеріалу після певного відрізку часу знаходиться в оберненій залежності до обсягу цього матеріалу при умові якісно і кількісно однакової роботи з ним. У зв’язку з цим дуже важливо дозувати матеріал, який дають учням для запам’ятання.
5. Зміст діяльності, її організація та умови, за яких вона відбувається
Причиною, що погіршує запам’ятовування, може бути негативна індукція, зумовлена змістом матеріалу. Схожий, складний матеріал попереднього заняття ускладнює утворення тимчасових нервових зв’язків, знижує ефективність запам’ятовування.
Негативний вплив раніше запам'ятованого матеріалу на оволодіння новим характеризується як проактивне (таке, що діє наперед) гальмування. З погляду психології недоцільно після математики вивчати фізику чи хімію. Негативний вплив наступної діяльності на зв’язки, вироблені в попередній діяльності, називається ретроактивним (таким, що діє зворотно) гальмуванням.
Тимчасовою причиною труднощів відтворення може бути зумовлений ситуацією сильний імпульс пригадати, який індукує гальмування.
Тимчасове забування може бути викликане позамежним гальмуванням, яке наступає внаслідок перенапруження відповідних кіркових клітин.
6. Ефект краю.Означає, що краще запам’ятовуються і довше зберігаються у пам’яті початок і кінець матеріалу, який вивчається, а середина цього матеріалу запам’ятовується гірше, забувається швидше. Це відбувається тому, що середина матеріалу піддається негативному впливу і проактивного, і ретроактивного гальмування, саме тому середина матеріалу потребує більшої кількості повторень.
Збереження – це процес утримання в пам’яті відомостей, одержаних у ході набування досвіду.
Чинники, що впливають на збереження матеріалу:
1. Наявність інтересу до матеріалу, який засвоюється.
Такий інтерес веде до більш тривалого збереження матеріалу у пам’яті.
2. Ступінь участі матеріалу у діяльності особистості.
Швидше забувається та інформація, якій належить другорядна роль у змісті виконуваної діяльності. Тривалий час утримується інформація, що несе основне смислове навантаження при виконанні діяльності.
3. Ступінь значимості, важливості матеріалу для людини.
Стійко значимий матеріал, пов’язаний своїм змістом з потребами людини, з її глибокими інтересами, з метою її діяльності, забувається повільніше. Багато із того, що має для людини велике життєве значення, взагалі не забувається.
4. Якість засвоєння матеріалу.Для тривалого утримання в пам’яті інформації важливо з самого початку забезпечити міцне її запам’ятовування і закріплення шляхом повторення в перші дні після того, як її було одержано.
5. Глибоке усвідомлення людиною матеріалу, розуміння його змісту.
Усвідомленість матеріалу, його розуміння сприяють більш тривалому його збереженню у пам’яті.
