Запам’ятовування – це мнемічний процес, який полягає у засвоєнні нового матеріалу шляхом пов’язування його з набутим раніше. Види запам’ятання класифікують за такими критеріями:
I – За цілями:
- Мимовільне запам'ятання – вид запам’ятання, при якому людина запам’ятовує матеріал, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запам’ятати і не докладаючи для цього вольових зусиль.
- Довільне запам'ятання – вид запам'ятання, який є результатом спеціальних мнемічних дій, тобто таких дій, основною метою яких буде запам’ятання певного матеріалу і докладання для цього відповідних вольових зусиль.
II – За тривалістю:
- Короткочасне запам’ятання характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу після одноразового його сприймання, його негайним відтворенням і нетривалим зберіганням.
- Довготривале запам'ятання виявляється в процесі набування й закріплення знань, умінь і навичок, розрахованих на їх тривале збереження та наступне використання в діяльності людини.
- Оперативне запам'ятання забезпечує запам’ятовування оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності (наприклад, утримання в пам’яті проміжних числових результатів при виконанні складних обчислювальних дій). Виконавши свою функцію, така інформація може забуватися.
IІІ – За ступенем усвідомленості матеріалу:
- механічне запам'ятання – це вид запам’ятання, при якому людина не розуміє сутності того матеріалу, який запам’ятовує.
- смислове запам'ятання – це вид запам’ятання, при якому людина розуміє сутність матеріалу, який потрібно вивчити. Воно пов’язане з розумінням того змісту, що запам’ятовується.
Умови ефективного мимовільного запам’ятання матеріалу
- яскравість, емоційна забарвленість об’єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам’ятовується нею незалежно від наміру запам’ятати.
- наявність інтересу до матеріалу, який засвоюється. Усе, що цікавить людину, запам’ятовується нею значно легше й утримується у свідомості довше, ніж нецікаве.
- контрастність матеріалу на загальному фоні.
- схожість матеріалу на вже засвоєний раніше.
- якщо матеріал входить в зміст основної мети діяльності, він запам’ятовується краще, ніж у тому випадку, коли він включений в умови та способи досягнення цієї мети.
- матеріал, який займає місце основної мети в діяльності, запам’ятовується тим краще, чим більш змістовні зв’язки встановлюються в ньому.
Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.
Умови успішного довільного запам’ятовування:
- бадьорий стан нервової системи;
- достатня кількість кисню у приміщенні;активність сприймання матеріалу;
- залучення якомога більшої кількості аналізаторів до засвоєння матеріалу (зорового, слухового, рухового);
- чітка постановка мети запам’ятання (диференціація мнемічних завдань, тобто визначення того, який матеріал яким чином потрібно запам’ятовувати: визначення, правила, теореми запам’ятовувати дослівно;
- характеристику властивостей певних об’єктів – близько до тексту; конкретні приклади – в загальних рисах);
- мотиви, які спонукають до запам’ятання матеріалу (якщо людина усвідомлює, що певний матеріал дуже важливий і значимий для неї, вона буде проявляти значно більшу активність при його запам’ятанні);установка на запам’ятання матеріалу (якщо людина дає собі установку запам’ятати матеріал на тривалий проміжок часу, то цей матеріал набагато міцніше запам’ятовується і значно повільніше забувається);
- раціональні прийоми смислового запам’ятання матеріалу:
- розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць як опорних пунктів для запам’ятання;
- використання порівняння як прийому логічного запам’ятання матеріалу;
- складання плану матеріалу, який запам’ятовується;
- розуміння матеріалу – необхідна умова його логічного, усвідомленого запам’ятання;
- опора логічної роботи над матеріалом на образні зв’язки;
- активна розумова робота над матеріалом, його узагальнення, класифікація та систематизація;
- чергування запам’ятання матеріалу з його частковим відтворенням, яке виступає у формі переказу самому собі змісту, який запам’ятався.
використання спеціальних мнемонічних прийомів:
- використання прийому ритмізації – переведення інформації у вірші, пісеньки, рядки, пов’язані певним ритмом чи римою;
- застосування прийому асоціацій;
- активне викликання у себе яскравих наочних образів;
- утворення смислових фраз і початкових літер інформації, що запам’ятовується;
- метод тренування зорової пам’яті.
багаторазове розумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень, використання правильного способу повторення:
- частковий спосіб – повторення здійснюється шляхом поділу цілого матеріалу на окремі частини та їх ізольованого вивчення. При такому способі відсутня орієнтація на загальний зміст цілого, що приводить до швидкого забування засвоєного;
- цілісний спосіб, при якому використовується загальний зміст матеріалу, який полегшує розуміння і запам’ятання окремих частин у їхньому взаємозв’язку. Цей спосіб більш ефективний, ніж частковий, проте частини матеріалу можуть відрізнятия за ступенем складності, а це не враховується при даному способі. Крім того, середина матеріалу завжди запам’ятовується гірше, ніж його початок і кінець, що потребує більшої кількості повторень цієї середини;
- комбінований спосіб, коли спочатку усвідомлюється весь матеріал у цілому, в процесі чого виділяються і його окремі частини, а потім засвоюються окремі частини, особливо більш складні, і, нарешті, матеріал знову повторюється у цілому. Такий спосіб засвоєння є найбільш ефективним, оскільки найбільшою мірою відповідає структурі мнемічної дії.
