В основі класифікації сприймання, так як відчуттів, є відмінності в аналізаторах, які беруть участь в сприйнятті. У відповідності з тим, який аналізатор відіграє в сприйманні головну роль, розрізняють: зорові, слухові, тактильні, кінестетичні і смакові сприймання.
Звичайно процес сприймання здійснюється декількома взаємодіючими між собою аналізаторами. Рухові відчуття тією чи іншою мірою беруть участь у всіх видах сприймання.
Різні види сприймання рідко зустрічаються в чистому вигляді, звичайно вони комбінуються і в результаті виникають складні види сприймання. Сприймання учнями тексту на уроці включає зорове, слухове і кінестезичне сприймання.
Основою другого типу класифікації сприймання є форми існування матерії: простір, час, рух. У відповідності з цією класифікацією виділяють сприймання простору, часу і руху.
Сприймання простору відіграє важливу роль у взаємодії людини з навколишнім середовищем, виступаючи необхідною умовою орієнтування в ній людини. Воно являє собою відображення існуючого простору і включає сприймання форми, величини і взаємного розміщення об’єктів, їхнього рельєфу, віддаленості і напрямку, в якому вони знаходяться.
- Сприймання форми предметів звичайно здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестезичного аналізаторів.
Найінформативнішою ознакою, яку потрібно виділяти при ознайомленні з формою, є контур. Саме контур слугує роздільною межею двох реальностей, тобто фігури і фону. Завдяки мікрорухам очей можна виділити межу об’єктів (контур і дрібні деталі). Зорова система повинна не тільки виділяти межу між об’єктом і фоном, але і навчитись слідкувати за нею. Це здійснюється безпосередньо рухами очей, які повторно виділяють контур і є необхідною умовою створення образу форми предмета.
Сприймання величини предмета. Сприймання величини предмета визначається величиною його зображення на сітківці ока і віддаленістю від очей спостерігача. Пристосування ока людини до чіткого виділення різновіддалених предметів здійснюється за допомогою двох механізмів: акомодації і конвергенції.
Акомодація – це зміна заломлювальної здатності кришталика шляхом зміни його опуклості. Так, при погляді на близько розташовані предмети відбувається м’язеве скорочення, в результаті чого зменшується ступінь натягування кришталика і його форма стає більш опуклою. З віком кришталик поступово стає менш рухомим і втрачає здатність до акомодації, тобто до зміни своєї форми при погляді на рівновіддалені предмети. В результаті розвивається далекозорість, яка виражається в тому, що найближча точка ясного бачення з часом відсувається все далі і далі.
Акомодація зазвичай пов’язана з конвергенцією – зведеням зорових вісей на фіксованому предметі. Певний стан акомодації викликає і певний ступінь зведення зорових вісей, і навпаки, певному зведенню зорових вісей відповідає певний ступінь акомодації.
Кут конвергенції безпосередньо використовується як індикатор відстані, як своєрідний дальномір.
Комбінація двох подразників – величини зображення предмета на сітківці і напруження м’язів очей в результаті акомодації і конвергенції – і виступає умовнорефлекторним сигналом розміру предмету, який сприймається.
- Сприймання глибини і віддаленості предметів. Акомодація і конвергенція діють лише в невеликих межах, на невеликій відстані: акомодація – в межах 5-6 метрах, конвергенція – до 450 метрів.
Сприймання напряму – це сприймання напряму, в якому знаходяться об’єкти щодо інших об’єктів чи спостерігача.
Одним з важливих моментів просторового розрізнення виступає сприйняття напряму. Напрямок, в якому ми бачимо об’єкт, визначається місцем його зображення на сітківці ока і положенням нашого тіла щодо оточуючих предметів.
Сприйняття часу – це відображення об’єктивної діяльності, швидкості і послідовності явищ дійсності. Відображаючи об’єктивну реальність, сприймання часу дає людині можливість орієнтуватись в оточуючому середовищі.
На оцінку часу здійснює влив установка особистості. Людині, котра очікує неприємних подій, час здається швидкоплинним. При очікуванні приємного зазвичай здається, що ця подія довго не настає.
При згадуванні минулого спостерігається інша оцінка часу. Час, наповнений у минулому переживаннями, діяльністю, згадується як більш тривалий, ніж він був насправді, а тривалі періоди життя, позначені малоцікавими й одноманітними подіями, згадуються як швидкоплинні.
Сприймання руху – це відображення зміни положення, які об’єкти займають в просторі. Сприймання руху має життєво важливе значення. Для деяких тварин рухомі об’єкти слугують сигналом небезпеки чи потенційної їжі, викликають швидку відповідну реакцію.
Основну роль в сприйманні руху відіграють зорові і кінестезичні аналізатори.
Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Сприймання руху допомагає осмислення змін у навколишньому середовищі на основі індивідуального досвіду і знань особистості.
