За характером походження і за способом здійснення виділяють такі види уваги:
Мимовільна увага виникає незалежно від свідомих намірів і цілей людини і не вимагає вольових зусиль для свого підтримання. Мимовільна увага викликається характеристиками подразника та особистості людини:
новизна подразника для людини;сила подразника; цікавість матеріалу;об’єкти, які відповідають потребам людини;об’єкти, які відповідають загальній спрямованості особистості. Основною функцією мимовільної уваги є швидке і правильне пристосування до постійно змінюваних умов оточуючого середовища, виділення тих об’єктів, які найбільш важливі для людини в даний момент часу.
Довільна увага виникає у відповідності зі свідомими намірами та цілями людини і потребує докладання вольових зусиль для тривалого інтенсивного зосередження уваги на потрібному об’єкті. Довільна увага виникає на основі мимовільної і пов’язана не з безпосередніми інтересами людини, а з опосередкованими. Основною функцією довільної уваги є активна регуляція пізнавальними процесами.
Післядовільна увага виникає, коли людину цікавить не лише результат діяльності, а і сам процес змісту цієї діяльності. При після довільній увазі існує свідомо поставлена мета зосередити увагу на певному матеріалі, для цього докладаються певні вольові зусилля, але пізніше людина настільки захоплюється самим процесом і змістом. Що необхідність у вольових зусиллях відпадає.
Післядовільна увага являє собою окремий вид уваги, який не може бути зведений ні до мимовільної, ні до довільної уваги.
Виділяють в залежності від об’єкту зосередження такі форми уваги:
- сенсорна (перцептивна) увага, коли об’єктом зосередження виступають предмети, які відчувають або сприймають;
- інтелектуальна, коли об’єктом зосередження виступають думки, образи, уява;
- моторна (рухова) увага, коли об’єктом зосередження виступають певні рухи предметів. Найкраще вивчена сенсорна форма уваги, насамперед зорова і слухова форми уваги.
