Художня мова серед інших стильових різновидів мови вирізняється емоційно-смисловою виразністю. У художньому мовленні на передньому плані - його естетичне значення. Потрапляючи в образне поле художнього тексту, слово перестає існувати як окрема семантична одиниця, бо одразу виступає в систему різних зв’язків за схожістю або протиставленням. Художню мову характеризують такі ознаки а) точність і влучність, які ґрунтуються на вдалому відборі слова із синонімічного ряду інших. Б) емоційна виразність - здатність художньої мови справляти емоційний вплив, навіювати думки та настрої в) індивідуалізованість мовлення, яке не спирається на усталені кліше, формалізовані вислови, а здатне привертати до себе увагу, будити живу думку. Художні засоби поділяються на такі групи – лексичні засоби, побудовані на основі різних співвідношень слів та їхніх значень (синоніми, антоніми, пароніми, омоніми) засоби словотворчого увиразнення мовлення (неологізми) засоби лексико – синонімічного увиразнення мовлення (архаїзми, історизми, варваризми, екзотизми, макаронічна мова) стилістично – маркована лексика (діалектизми, жаргонізми, професіоналізм,арготизми, тарабарщина, просторіччя, сленг, канцеляризм) засоби контекстуально-синонімічного увиразнення мовлення (тропи)
