Питанню розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника присвячена стаття 17 ЗУ “Про відновлення платоспроможності…”
-До офіційного оприлюдення оголошення про порушення справи про банкрутство
З урахуванням ч.2 ст. 17 ЗУ “Про банкрутство”, у разі, якщо позовна заява до боржника подана конкурсним кредитором до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, то суди зобов’язані розглядати та приймати подібні заяви.
-Після офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство до спливу 30 денного строку, наданого на подання заяви про включенн до реєстру конкурсних кредиторів
Відповідно до ч.2 ст. 17 ЗУ “ПРо банкрутство”, суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз’яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 23 ЗУ “ПРо банкрутство”, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
-Після спливу 30 денного строку після оприлюднення оголошення
Якщо конкурсний кредитор не звернувся до суду відповідно до ЗУ “Про банкрутство…”, то-
Відповідно до ч.3 ст. 17 ЗУ “Про банкрутство”, якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
Якщо конкурсний кредитор звернувся до суду відповідно до ЗУ “Про банкрутство…”, то-
ч.4 ст. 17 ЗУ “Про банкрутство”, у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
За аналогією вказані положення слід застосовувати й до тих випадків, коли конкурсний кредитор звернувся з позовною заявою (зареєстрував її у канцелярії) після спливу 30-денного строку на подання заяви до включення до реєстру конкурсних кредиторів у порядку, встановленому ЗУ “Про банкрутство”
ч.5 ст. 17 ЗУ “Про банкрутство” - застосовується виключно у разі, якщо позовне провадження у справі було зупинено (тобто під час дії 30-денного строку).
6.Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
РОЗГЛЯД ПОЗОВНИХ ВИМОГ ПОТОЧНИХ КРЕДИТОРІВ
Ч. 8. ст. 23 ЗУ “Про банкрутство”,-
Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред’явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Слід враховувати, що відповідно до п.7 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Таким чином, майже усі вимоги поточних кредиторів (в тому числі з цивільних правовідносин) розглядаються господарським судом.
Щодо порядку задоволення вимог поточних кредиторів, слід враховувати положення ч.5 ст. 19 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:
“Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.”
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЗУ “Про банкрутство”, процедура санації боржника припиняється достроково в разі невиконання умов плану санації та/або в разі невиконання поточних зобов’язань боржника, у зв’язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
У ліквідаційній процедурі вимоги поточних кредиторів задовольняються відповідно до загальної черговості, що визначена у ст. 45 ЗУ “Про банкрутство”
