Правовий статус господарських об'єднань, холдингів та промислово-фінансових груп.

Господарське об'єднання (ГО) - це організаційно оформлена група підпри­ємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм влас­ності, яка створюється з метою координації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.

Правове становище ГО визначається ГК України (статті 118-127), законами: «Про промислово-фінансові групи в Україні», «Про банки та банківську діяль­ність» (статті 9-13), «Про кооперацію» (статті 30-33), «Про сільськогосподарську кооперацію» (ст. 26) та ін.

Основні риси ГО:

• господарські організації корпоративного типу;
• належність до організацій, які здійснюють управління діяльністю їх учасни­ків (у тому числі координацію їх діяльності) і є вторинними структурами;
• вимоги до учасників ГО: наявність статусу юридичної особи;
• основна мета діяльності - координація діяльності учасників і об'єднання їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економічних результатів);
• відсутність спрямованості (мети) на отримання прибутку;
• тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету на створення ГО (у випадках, передбачених За­коном «Про захист економічної конкуренції) та здійснення цим органом контролю за функціонуванням ГО;
• реєстрація в загальному для всіх юридичних осіб порядку (за деякими ви­нятками);
• добровільність виходу учасників з ГО (за винятком державних, комуналь­них та інших об'єднань, що створюються в розпорядчому порядку) з внесен­ням відповідних змін до установчих документів і відомостей державної ре­єстрації та збереженням за учасниками, які вийшли з ГО, їхніх зобов'язань по укладених договорах.

Промислово-фінансова група (ПФГ) - це таке господарське об'єднання, яке створюється Урядом України на визначений строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки для забезпечення виробництва кінцевої продукції.

Правове становище ПФГ визначається ГК України (ст. 125); Законом України від 21.11.1995 р. «Про промислово-фінансові групи в Україні» (далі - Закон). З 09.09.2010 цей Закон та ст.125 ГК втратили чинність відповідно до ЗУ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні" та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 09.09.2010 № 2522-VI. А отже з цієї дати в України більше нема ПФГ.

Характерні риси ПФГ як особливого виду ГО:

• заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадського харчування, по­бутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг;
• створюються за ініціативою підприємств та інших організацій низової лан­ки економіки за рішенням Уряду України;
• відсутність у ПФГ статусу юридичної особи;
• мета створення - реалізація державних програм розвитку пріоритетних га­лузей виробництва і структурної перебудови економіки, а також виробни­цтво кінцевої продукції;
• тимчасовість діяльності ПФГ (створення ПФГ на певний строк);
• обов'язкова участь у ПФГ банку і водночас вимога участі лише одного бан­ку в ПФГ;
• порядок створення ПФГ: а) укладення між майбутніми учасниками ПФГ Генеральної угоди про сумісну діяльність по виробництву кінцевої продук­ції; б) подання уповноваженою особою ініціаторів створення ПФГ Мініс­терству економіки передбаченого законом пакету документів і узгодження питання щодо доцільності й обґрунтованості створення ПФГ з певними державними органами (Мінекономіки, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом тощо);
• відсутність спеціально створеного органу управління, функції якого, в тому числі представлення інтересів ПФГ в Україні та за її межами, покладається на головне підприємство, до якого закон встановлює певні вимоги: виготов­лення кінцевої продукції ПФГ, здійснення її збуту, а також сплата податків в Україні й обмеження/заборона для певних категорій господарських орга­нізацій (торговельних підприємств, підприємств у сфері громадського хар­чування, побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання, банків, фінансово-кредитних установ) бути головним підприємством ПФГ;
• особливий порядок реєстрації для ПФГ, яка здійснюється Міністерством економіки та з питань економічної інтеграції;
• ПФГ діють на підставі Генеральної угоди про сумісну діяльність по вироб­ництву кінцевої продукції;
• законом для ПФГ передбачаються пільги: 1) головне підприємство та учас­ники ПФГ звільняються від сплати вивізного (експортного) мита і митних зборів у разі експорту проміжної продукції; 2) головне підприємство та учасники ПФГ звільняються від сплати ввізного (імпортного) мита і мит­них зборів у разі імпортування проміжної продукції; 3) на банки - учас­ники ПФГ не поширюються обмеження щодо внесків комерційних банків до статутних фондів інших підприємств і організацій, встановлені Законом України «Про банки і банківську діяльність», у частині інвестування ко­штів у розробку або розвиток і модернізацію виробництва кінцевої та про­міжної продукції ПФГ;
• вихід (виключення) головного підприємства або іншого учасника ПФГ здій­снюється шляхом прийняття постанови Кабінетом Міністрів і обов'язково тягне за собою реорганізацію ПФГ та її нову реєстрацію в Мінекономіки;
• реорганізацію ПФГ шляхом виключення (виходу) головного підприємства або учасника ПФГ зі складу ПФГ Кабінет Міністрів України може здій­снювати у таких випадках: 1) за поданням Головної державної податкової інспекції України в разі більше ніж дворазового порушення норм статей 4 і 5 Закону; 2) припинення постановою або законом, прийнятими Верховною Радою України, виконання державної програми, з метою реалізації якої була створена ПФГ; 3) у зв'язку з неефективною реалізацією ПФГ відпо­відних державних програм;
• контроль і перевірку діяльності ПФГ здійснюють у межах своєї компетен­ції Кабінет Міністрів України, органи державної податкової інспекції, Наці­ональний банк України, Антимонопольний комітет України, інші державні органи, а також аудиторські організації;
• ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету Мі­ністрів України у випадках: 1) закінчення затвердженого терміну її діяль­ності; 2) у зв'язку з неможливістю реорганізації ПФГ у вищезгаданих ви­падках; 3) за ініціативою учасників ПФГ.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про холдингові компанії в Україні» холдингова компанія — акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Особливості правового статусу ХК:

Закон передбачає спеціальний порядок реєстрації холдингових компаній, що має встановлюватися Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації (Держкомпід­приємництва) забезпечує ведення Державного реєстру холдингових компаній України як складової Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Рішення про утворення ХК (відповідно до ст. 4 Закону) приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформляється відповідним договором.

           Статутний фонд ХК формується за рахунок вкладів засновників у фор­мі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забез­печення діяльності ХК; при цьому частка у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності ХК, не повинна перевищувати 20% статутного фонду ХК.

           До виключної компетенції загальних зборів ХК належить вирішення пи­тань:

• формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики щодо корпоративних підприємств;
• визначення напрямів та порядку використання прибутку корпоративного підприємства;
• затвердження планів виробничого та соціального розвитку корпоративних підприємств;
• питання про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпора­тивних підприємств та/або ліквідацію ХК.

Правомочність загальних зборів ХК у разі включення до порядку денного питань про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних
підприємств та/або ліквідацію ХК - за умови реєстрації для участі в них акціонерів (їхніх представників), що мають відповідно до статуту ХК більше ніж 80% голосів; зазначені рішення приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів (їхніх представників), що зареєструвалися для участі у загальних зборах.

Корпоративне підприємство не може володіти акціями своєї ХК.

Обов'язковість щорічної аудиторської перевірки ХК та її корпоративних підприємств (ст. 8 Закону).

Публічність діяльності ХК: а) протягом місяця з дня державної реєстрації ХК вона повинна оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР; б) протягом усього періоду своєї діяльності повинна не рідше одного разу на рік оприлюднювати свою консолідовану фінансову звітність і фінансову звітність своїх корпоративних підприємств (ст. 9 Закону).

Ліквідація ХК: а) підстави: прийняття загальними зборами акціонерів ХК рішення про її ліквідацію; б) скасування відповідним органом АМК чи КМУ дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання; в) ліквідація усіх корпоративних підприємств ХК та/або залишення у статутному фонді ХК холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства.