Підприємництво як предмет регулювання господарського права, його ознаки, принципи та види обмежень.

Конституційні засади підприємницької діяльності передбачені ст. 42 Конституцією України. Так, згідно з цією статтею кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. У той же час така діяльність депутатів, посадових  і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, військовослужбовців обмежується законом. Визначальні нормативні приписи, які є відправними у здійсненні правового регулювання передбачені ГК.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнен­ня економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Характеристика підприємницької діяльності (підприємництва)

1. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами Украї­ни, на вибір підприємця (ст. 45 ГК).

2. Підприємництво є добровільною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова осо­ба не можуть примусити особу до зайняття підприємницькою ді­яльністю.

3. Підприємництво  є  систематичною діяльністю. Чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів пот­рібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася під­приємницькою) законодавством не встановлено.

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це озна­чає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розра­хункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємс­тво та приватний підприємець самостійно несуть відповідаль­ність, передбачену законодавством України.

5.Підприємництво є господарською діяльністю. Це означає, що, не зважаючи на свою специфіку, підприємницька діяль­ність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».

6. Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами гос­подарювання   (підприємцями). Іншими словами, підприєм­ницька діяльність провадиться фізичними та юридичними осо­бами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються еконо­мічні й соціальні результати. Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і соціальної сфери. Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків. Малий і середній бізнес має нові робочі місця, значно стимулює підвищення кваліфіка­ції працівників, їх ініціативу і творчість, загалом сприяє вижи­ванню населення в кризові періоди. Поступове зміцнення суб'єктів підприємництва, їх прибутковість закладає додаткову фінансову базу для такої соціально корисної діяльності, як бла­годійництво та спонсорство.

8. Метою підприємницької діяльності є отримання прибут­ку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання при­бутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця ме­та, як правило, знаходить своє відображення в установчих до­кументах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності. За цією ж ознакою під­приємницька діяльність відмежовується від поняття господар­ської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за ос­новну мету.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. вільного вибору підприємцем виду підприємницької ді­яльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирі­шує, якими видами діяльності йому займатися, з огляду на об­меження, встановлені чинним законодавством;

2. самостійного формування підприємцем програми діяль­ності, вибору постачальників і споживачів продукції, що вироб­ляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом;

3. вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується   положеннями законодавства  про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства — ст. 8 За­кону України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» передбачена необхідність отримання дозволу на працевлашту­вання у державній службі зайнятості України;

4. комерційного розрахунку та власного комерційного ризи­ку. За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахун­кової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та ін­ших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України;

5. вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Цей принцип суттєво обмежується шля­хом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, обме­жень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.;

6. самостійного здійснення підприємцем зовнішньоеконо­мічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на спій розсуд. Цей принцип обмежу­ється, зокрема, положеннями Закону України під 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю­ті», ст. 1 якого встановлені правила щодо обов'язкового зарахування на їх валютні рахунки в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у терміни виплати заборгованос­тей, зазначених в контрактах, але не пізніше 190 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Існують обмеження щодо здійснення господарської діяльності. Їх можна поділити на наступні види:

1. обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою підприємців (наприклад, проведення ломбардних операцій може здійснюватися повними товариствами);

2. обмеження, пов'язані з формою власності суб'єкта підприємництва (наприклад, діяльність, пов'язана  і виготовлен­ням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видо­буванням  бурштину,  охороною окремих  особливо  важливих об'єктів права державної власності, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);

3. обмеження, пов'язані з необхідністю придбання ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, містить­ся у ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

4. обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбан­ня патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також порядок патентування Податковим кодексом України).