Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р. під тваринами розуміє біологічні об'єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові. Поняття фауни походить з давньоримської міфології від імені богині лісів, полів і звірів. У сучасному розумінні фауною є сформований історично тваринний світ, сукупність усіх видів тварин певної місцевості, країни або певного геологічного періоду розвитку нашої планети.
Сільськогосподарськими є тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження. Тоді тваринництво можна визначити як галузь сільського господарства, пов'язану з діяльністю по утриманню і розведенню сільськогосподарських тварин для одержання продуктів харчування і сировини для промисловості. Харчові продукти тваринного походження - це продукти, що вживаються людиною в натуральному вигляді чи після відповідної обробки продовольчої сировини тваринного походження, - консерви м'ясні, м'ясо-рослинні та рибні, сири, молоко та молочні продукти, продукти дитячого харчування, маргарин, жири, ковбасні вироби, м'ясні концентрати тощо.
За даними Держкомстату України на 1 січня 2009 р. у тваринництві України нараховувалося сільськогосподарських тварин (тис. голів): великої рогатої худоби - 5079,0, у т. ч. корів - 2856,3; свиней - 6526,0; овець та кіз - 1726,9; птиці - 177555,9; бджіл - 3250,3. Порівняно з 1990 р. зазначене поголів'я за видами відповідно становило: великої рогатої худоби - 20,6%, в т. ч. корів - 34,1; свиней - 33,6; овець та кіз - 20,5; птиці - 72,1; бджіл - 92,5%. Проте на загальному фоні зменшення поголів'я тварин їхня продуктивність зросла. Так, у 2008 р. продуктивність однієї голови сільськогосподарських тварин становила: удій молока - 3793 кг; приріст великої рогатої худоби - 449 г на добу; приріст свиней - 361 г на добу; яєць - 278 піт. за рік. Відповідно, порівняно з 1990 р. продуктивність зросла: по молоку - на 32,5%; приросту великої рогатої худоби - на 4; приросту свиней - на 58; яєць - на 30%. Досягнуті показники дають змогу забезпечити потреби населення у вітчизняній сільськогосподарській продукції тваринного походження.
Виробництво продукції тваринництва забезпечують закони України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 p., «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 p., «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р. Розведення тварин здійснюється на основі законів України «Про племінну справу у тваринництві» (в редакції Закону від 21 грудня 1999 p. № 1328-XIV), «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження ліцензування певних видів господарської діяльності у племінній справі в тваринництві» від 20 лютого 2003 р. Заходи з розвитку селекції у тваринництві і адаптації законодавства України у сфері племінної справи у тваринництві до законодавства Європейського Союзу здійснюється на основі «Загальнодержавної програми селекції у тваринництві на період до 2010 року», затвердженої Законом України від 19 лютого 2004 р. Крім зазначених законів, правовому врегулюванню аграрних відносин з виробництва продукції тваринництва присвячено значну кількість підзаконних актів.
Програмне значення має постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва» від 20 серпня 2008 р. № 729, у якій визначено цілу низку заходів спеціальних державних органів з розвитку тваринництва. Розвиток ринкових відносин у тваринництві передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження» від 25 грудня 2002 р. № 1964. Було утворено Міжвідомчу комісію з питань координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження, за якою затверджено функції з моніторингу цін, нарахування та виплат переробними підприємствами дотацій за реалізовані їм молоко та м'ясо в живій вазі, узгодження дій, спрямованих на створення взаємовигідних умов для функціонування всіх суб'єктів господарювання на ринку продукції тваринного походження виходячи з необхідності забезпечення прибуткової діяльності сільськогосподарських виробників продукції тваринництва з урахуванням цінової ситуації, яка складається на цьому ринку, та у разі необхідності з питань, що потребують вирішення на державному чи регіональному рівні.