Прикметник – це самостійна частина мови, яка виражає ознаку предмета і відповідає на питання Який? Яка? Яке? Чий? Чия? Чиє?.
Прикметники змінюються за числами, відмінками і родами.
Прикметник узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку.
У реченні прикметники виконують функцію означення, а також – частини іменного складеного присудка.
За характером ознаки, яку вони виражають, прикметники поділяються на:
якісні: велика, духмяне, опуклий, гарячі
відносні: дерев’яні, військова, приміський
присвійні: сестрин, вчителів, заяча, мамин.
Виділяються також проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне і відносне значення:
Присвійно-якісні: дівоча, орлиний
Відносно-якісні: творчий, срібна, вишневе.
Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано – через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).
Відносні прикметники виражають ознаки за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала), за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина), за матеріалом (залізні двері), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал), за відношенням до вимірів предметів ( сорокаградусний мороз)
Відносні прикметники утворюються за допомогою різних суфіксів: -н-, -ян-, -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ов-, -ев- (-єв-). У вживанні цих суфіксів у відносних прикметниках має значення наголос:
- якщо наголос падає на закінчення, прикметник утворюється за допомогою суфікса –ов-: сторож – сторожовий, нуль-нульовий, поле-польовий, степ-степовий
- якщо наголос падає на основу, то від іменників твердої групи прикметники утворюються за допомогою суфікса –ов- : ярлик – ярликовий, парк-парковий
- якщо наголос падає на основу, то від іменників м’якої і мішаної груп прикметники утворюються за допомогою суфікса –ев- (-єв-): січень-січневий, суть-суттєвий.
Відносні прикметники можуть переходити у розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень поступово створюють якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.
Так, наприклад, назви ознак предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь), можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються безпосередньо (малиновий стяг, буряковий рум’янець)
Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники (срібна ложка і срібна голова)
