Цивільне процесуальне право - це система правових норм, які регулюють діяльність суду та інших учасників процесу, спрямовану на розгляд та вирішення цивільних справ в порядку позовного, наказного та окремого провадження, а також цивільні процесуальні правовідносини, які виникають у зв’язку з такою діяльністю.
Предмет - цивільний процес. Однак в теорії цивільного процесуального права існує широкий підхід до розуміння предмету цивільного процесуального права. Згідно з яким до предмету цивільного процесуального права слід включати разом з діяльністю суду також і діяльність інших державних органів та суспільних організацій з розгляду правових спорів та захисту права. Деякі автори відносять до предмету регулювання цивільного процесу також неюрисдикційні способи захисту прав (претензійний порядок, посередництво тощо).
Метод - імперативно-диспозитивний.
Імперативні засоби регулювання домінують по відношенню до таких суб’єктів як суд, особи, які беруть участь у справі, які не мають матеріально-правової зацікавленості у розгляді справи, та особи, які сприяють здійсненню правосуддя. Диспозитивні засоби регулювання переважають у відношенні до тих осіб, які беруть участь у справі і мають матеріально-правову зацікавленість у розгляді справи.
Певні особливості мають також юридичні факти, що є підставами виникнення, зміни або припинення цивільних процесуальних правовідносин. Такими юридичними фактами і процесуальні дії суду та осіб, що беруть участь у справі. Імперативно-диспозитивний характер правового регулювання проявляється в даному випадку в тому, що з одного боку процесуальні дії осіб, що беруть участь у справі, якими вони ініціюють виникнення, зміну або припинення цивільних процесуальних правовідносин, є реалізацією їх процесуальних прав та обов’язків, які вони здійснюють на власний розсуд. З іншого боку, процесуальні дії здійснюються особами, що беруть участь у справі, у чітко визначеній процесуальній формі, під контролем суду та повинні бути судом затверджені.
Система цивільного процесуального права складається з сукупності правових норм та інститутів, що визначають порядок здійснення судочинства у цивільних справах. Система цивільного процесуального права характеризується його поділом на загальну та особливу частини.
Загальна частина цивільного процесуального права містить норми та інститути, що стосуються основоположних питань цивільного судочинства та всієї галузі в цілому: завдання та принципи цивільного судочинства, склад учасників цивільного процесу, їх права та обов’язки, судові виклики та повідомлення, процесуальні строки, судове доказування тощо.
Особлива частина цивільного процесуального права регламентує рух цивільної справи по видах та стадіям цивільного судочинства. До неї включають положення про: розгляд справи судом першої інстанції в порядку наказного, позовного та окремого провадження, заочний розгляд справи, апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження з перегляду судових рішень Верховним Судом України, провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами, провадження у зв’язку зі здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень, провадження щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, провадження у справах за участю іноземних осіб.
