Вимова голосних
Звуки поділяються на голосні (vocāles) і приголосні (consonantes). У латинській мові є 12 голосних звуків: шість довгих [ā, ē, ī, ō, ū, yˉ ] та шість коротких [ă, ĕ, ĭ, ŏ, ŭ, ў], які відповідають шістьом буквам a, e, i, o, u, y. Для позначення довготи і короткості прийнято надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвоє більше часу, ніж для короткого.
а – вимовляється вiдкрито, як український [a]:
arma [арма] – зброя
acĭdum [ацiдум] – кислота
е – вимовляється твердо, як український [е]:
ego [еґ о] – я
erudītus [ерудiтус] – освічений
i – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]:
для позначення голосного вимовляється, як український [i]:
ignis [iґнiс] – вогонь,
для позначення приголосного вимовляється, як український [й] у двох випадках:
а) на початку слова або складу перед голосним:
ianua [йануа] – дверi
iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть
coniunctio [кон’юнкцiо] – сполучник
б) у серединi слова мiж двома голосними:
maior [майор] – бiльший
maiālis [маялiс] – травневий
о – вимовляється, як український [о]:
orīgo [орiґо] – походження
ortus [ортус] – схiд
u – вимовляється, як український [у]:
urbs [урбс] – мiсто
unus [унус] – один
у – вимовляється, як український [i] i вживається у словах грецького походження:
pyrămis [пiрамiс] – пiрамiда
synthĕsis [синтезіс] – набiр, комплекс, синтез.
Дифтонги i диграфи
Сполучення двох голосних, якi вимовляються одним звуком, називається диграфом, а одним складом – дифтонгом. У латинськiй мовi є три дифтонги: au, eu, ei.
Дифтонг au вимовляється, як [aв]:
aurum [аврум] – золото
Aurōra [Аврора] – Аврора, ранкова зоря
Дифтонг eu вимовляються, як [eв]:
Eurōpa [Европа] – Европа (Європа)
pleura [плеура] – плевра
Дифтонг ei вимовляється, як [ей]:
hei [гей] – гей!
Диграфи
Диграф ae означає звук [e]:
aes [ec] – мiдь
aether [етер] – етер (ефiр)
Диграф oe вимовляється, як український [е]:
oeconomia [економiя] – правильне ведення господарства
oenomēlum [еномелюм] – вино з медом.
|
Примiтка.
|
1. Якщо ae i oe вимовляються окремо, то над голосним е ставиться двi крапки aë, oë, або риска – aē, oē: aēna [аена] – мiдний чан aēneus [аенеус] – мiдний aër [аер] – повiтря aloē [алое] – алоє diploë [дiплое] – губка. 2. У словах, якi закiнчуються на -eus, -eum, сполучення -eu- не є дифтонгом, оскільки воно розбивається на склади: vit-re-us – скляний o-le-um – олiя. |
Вимова приголосних
У латинськiй мовi – 18 приголосних (consonantes). Бiльшiсть приголосних вимовляється як вiдповiднi звуки українського алфавiту. Зупинімося на тих, якi мають рiзне звучання залежно вiд позицiї у словi.
с – вимовляється, як українськi [ц] i [к].
c перед e, i, y, oe, ae, eu вимовляється, як [ц]:
centenarium [центенарiум] – центнер
cera [цера] – вiск
circŭlus [цiркулюс] – коло
cisterna [цiстерна] – пiдземне водосховище
citrus [цiтрус] – цитрусове дерево
cyclus [цiклюc] – цикл
cyaneus [цiанеус] – темно-синiй
cycnus [цiкнус] – лебiдь
cylindrus [цiлiндрус] – цилiндр, валок
caelum [целюм] – небо
caеremonia [церемонiя] – пошана, культ
coenobīta [ценобiта] – монах
coeptum [цептум] – початок
coetus [цетус] – зв’язок, збори
ceu [цев] – нiби
У рештi випадкiв c вимовляється, як український [к]:
color [кольор] – колiр
calor [кальор] – тепло
culmen [кульмен] – верхiвка, точка
cautio [кавцiо] – обережнiсть
calcium [кальціум] – кальцій
credo [кредо] – вiрю.
Вимова латинського звука «c», як український [ц] традицiйна в українськiй навчальнiй практицi. Встановлено, що в латинськiй мовi класичної епохи c в усiх позицiях звучало, як український [к]. Перехiд до звучання [ц] почався у ранньому середньовiччi.
g – вимовляється, як український [ґ] у словах ґрунт, ґудзик
gravĭtas [ґравiтас] – важкiсть, тягар
granum [ґранум] – зерно
gloria [ґльорiа] – слава
h – вимовляється приблизно, як український [г] у словах глина, огiрок:
hortus [гортус] – сад
habilĭtas [габiлiтас] – придатнiсть
k – вживається для позначення звука [к] i трапляється у декiлькох словах, запозичених з інших мов:
kalium [калiум] – калiй
Kaeso [Кезо] – Кезон, чоловiче iм’я
Kalendae [Калєнде] – Календи, перше число мiсяця
kefir [кефiр] – кефiр
kinesis [кiнезіс] – рух
l – вимовляється м’яко, як український [ль]:
lapis [ляпiс] – камiнь
lac [ляк] – молоко
littĕra [лiттера] – буква, літера
s – вимовляється здебiльшого, як український [с]:
subsidium [субсiдiум] – допомога, пiдтримка, субсидія
sequester [секвестер] – посередник
sal [саль] – сiль
|
Примiтка.
|
У серединi слова мiж двома голосними (в iнтервокальнiй позицiї) або мiж голосною, з одного боку, i приголосним m або n, – з іншого, s вимовляється, як український [з]: petrōsus [петрозус] – кам’янистий lusor [люзор] – спiвець neoplasma [неоплазма] – новоутворення suspensio [суспензiо] – суспензiя |
|
Nota bene! |
S, що стоїть пiсля префiкса на початку кореня, вимовляється, як український звук [с]: designatio [десiґнацiо] – позначення consistentia [консiстенцiя] – консистенцiя Проте у префiксах dys-, des-, ex- s перед голосним читається, як [з]: dysenteria [дiзентерiа] – дизентерiя desinfectio [дезiнфекцiо] – дезинфекцiя exsaltatio [екзальтацiо] – радiсне збудження |
x – вiдповiдає українським словосполученням [кс] i [кз]:
radix [радiкс] – корiнь
lex [лекс] – закон
|
Примiтка.
|
На початку слова мiж голосними x вимовляється, як [кз]: exĭtus [екзiтус] – кiнець exemplum [екземплюм] – приклад |
z – вимовляється, як український [з] і трапляється у словах грецького походження:
zona [зона] – зона, пояс,
zodiācus [зодiакус] – зодiак
zoon [зоон] – тварина
zephyrus [зефiрус] – захiдний вiтер
У словах негрецького походження z читається як [ц]:
zincum [цiнкум] – цинк
influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца (один з видiв грипу).
Лiтера «у»
Лiтера «iпсилон», у математицi «iгрек», запозичена з грецького алфавiту, у будь-яких позицiях вiдповiдає українському звукові [i], трапляється у словах і термiнотворчих елементах грецького походження. Слiд звернути увагу на значення та написання часто вживаних у науковiй термiнологiї грецьких коренiв i префiксiв:
cycl (-o) – вказує на коло, круг i є частиною складних слiв, що вiдповiдають поняттям «круг», «коло»:
cyclōnum [цiкльонум] – циклон, атмосферний вихор
cyclotrōnum [цiклотронум] – циклотрон, прискорювач заряджених частинок
cyclohexānum [циклогексанум] – циклогексан, органiчна сполука, безбарвна рухлива рiдина
dys – вказує на порушення, розлад, поділ, втрату
dysharmonia [дисгармонiя] – порушення гармонiї, безлад, хаос
dyscinesia [дiскiнезiа] – розлад руху
glyc (-k) – вказує на вмiст цукру:
glycōsum [ґлікозум] – вуглевод групи моносахаридiв
glykaemia [ґлiкемiа] – ґлiкемiя
hydr – вказує на вміст води:
hydrogenium [гiдроґенiум] – водень
hydrologia [гiдрологiя] – наука, що вивчає гiдросферу
hyper – вказує на пiдвищення, надмiрнiсть:
hypergenĕsis [гiпергенезiс] – процес утворення гiрських порiд, мiнералiв
hyperinflatio [гiперiнфляцiо] – надмiрне роздування
hyperthermia [гiпертермiа] – перегрiвання
hypo – вказує на зниження, нестачу:
hypotenūsa [гiпотенуза] – гiпотенуза, найбiльша сторона прямокутного трикутника
hypothēca [гiпотека] – застава
hypocentrum [гiпоцентрум] – область виникнення землетрусу
my (-o) – вказує на стосунок до м’язiв:
myoglobīnum [мiоґлобiнум] – складний бiлок м’язiв людини
myс (-k) – вказує на грибок:
mycōsis [мiкозiс] – грибкове захворювання
mycobacteria [мiкобактерiа] – грибкова бактерiя
ox (-y) – вказує на кисень у сполуках:
oxygenium [оксiґенiум] – кисень
oxyliquītum [оксiлiквiтум] – вибухова речовина, просочена рiдким киснем
poly – вказує на численнiсть, багато:
polyamīdum [полiамiдум] – полiамiд, синтетичний полiмер
polygōnum [полiґонум] – многокутник, дiлянка
pyr – вказує на вогонь, жар, термiчний процес:
pyrochlōrum [пiрохльорум] – мiнерал класу оксидiв
pyrolysis [пiролiзiс] – розщеплення складних органiчних сполук
syn-(sym-) – вказує на поєднання, зв’язок із чимось:
synthĕsis [сiнтезiс] – поєднання
synoptĭce [сiноптiце] – синоптика, наука, що вивчає закономiрностi розвитку фiзичних процесiв у природi.
symposium [сiмпозiум] – нарада, бенкет
symptōma [сiмптома] – вияв або ознака якогось явища
yl- – вказує на вмiст речовини, матерiї:
acetylsalicylĭcus [ацетiлсалiцiлiкус] – ацетилсалiциловий
phenylīnum [фенiлiнум] – фенiлiн
Буквосполучення з «h»
Сполучення з «h» трапляються здебiльшого у словах грецького походження:
a) ch вимовляється, як український [x]:
charta [харта] – карта
chemĭcus [хемiкус] – хiмiк (хемік)
chlorum [хльорум] – хлор
б) ph вимовляється, як український [ф]:
phyton [фiтон] – рослина
phosphas [фосфас] – фосфат
philosophia [фiльозофiа] – фiлософiя
в) rh вимовляється, як український [p]:
rhombus [ромбус] – ромб
rhythmus [рiтмус] – ритм
rhapsodia [рапсодiа] – пiсня, рапсодiя
г) th вимовляється, як український [т]:
thallium [таллiум] – талiй
theoria [теорiа] – теорiя
thermae [терме] – тепловi джерела
д) sch вимовляється, як український [сх]:
schola [схоля] – школа
schema [схема] – схема
schisma [схiзма] – схизма
Буквосполучення з «ngu», «qu», «su», «ti»
а) ngu перед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [нґв], а перед приголосним – [нґу]:
lingua [лiнґва] – мова
pinguis [пiнґвiс] – жирний
angŭlus [анґулюс] – кут
singulāris [сінґулярiс] – окремий, однина;
б) q вживається у сполученнi з «u» і перед наступним голосним вимовляється, як український [кв]:
quadrātum [квадратум] – квадрат
qualificatio [квалiфiкацiо] – ступiнь i вид професiйної пiдготовки
quantum [квантум] – квант, мiнiмальна кiлькiсть, на яку може змiнюватись фiзична величина
quorum [кворум] – кiлькiсть присутнiх на зборах, достатня для визнання зборiв правочинними;
в) su перед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [св], а перед приголосним – [су]:
consuetūdo [консветудо] – звичка
suavis [свавiс] – приємний
suasoria [свазорiа] – захист, рекомендацiя
summa [сумма] – сума, пiдсумок
substantia [субстанцiа] – суть, речовина, матерiя;
г) ti у класичнiй латинi у всiх позицiях вимовлялось, як [тi]. У IV–V ст. н.е. перед наступним голосним стало вимовлятися, як [цi], ця традицiя збереглася досі:
lectio [лєкцiо] – читання, вибiр
eruditio [ерудiцiо] – освiта, навчання
ratio [рацiо] – розум
|
Примiтка.
|
Якщо перед сполученням ti стоять приголоснi s, t, x, то його слiд вимовляти, як [ті]: ostium [остiум] – вхiд, гирло mixtio [мiкстiо] – сумiш Attius [Аттiус] – Аттiй |
«Ti» вимовляється, як [тi], якщо на нього падає наголос, або перед ним стоїть «n»:
totīus [тотiус] – родовий вiдмiнок однини вiд totus – цiлий;
montium [монтiум] – родовий вiдмiнок множини вiд mons – гора.
