В.СимоненкоНародився Василь Андрійович на другий день Різдвяних свят (8 січня) 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників.Після закінчення 1952 року середньої школи Василь вступив на факультет журналістики Київського університету. Одержавши через п'ять років диплом «літописця сучасності», працював у редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета». Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.Напровесні 1960 року в Києві був заснований Клуб творчої молоді. На суспільно-політичній арені з'явилася організація, яка ставила своєю метою об'єднати духовні й фізичні зусилля молодого покоління для будови оновленої України. Хоча на той час Симоненко жив і працював у Черкасах, проте, разом з Аллою Горською й Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком і Василем Стусом, Миколою Вінграновським і Михайлом Брасевським, він став душею і окрасою цього Клубу, охоче роз'їжджав по Україні, як загальновизнаний поет, брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях, виступав перед робітничою і сільською молоддю, прагнув пробудити у душах ровесників національну свідомість і жагу до національного відродження. Саме за участю Симоненка, на основі незаперечних речових доказів для людства, були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук'янівському і Васильківському кладовищах, у хащах Бикинівського лісу. За його участю тоді ж був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум із вимогою оприлюднити ці місця печалі й перетворити їх у національні Меморіали. Звичайно, Київська міськрада брутально зігнорувала заклик поета до морального очищення перед убієнними.
В. Стус Поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, один із найактивніших представників українського культурного руху 1960-х років. Це Василь Стус.. За переконання в необхідності української культурної автономії був заборонений радянською владою і на дванадцять років позбавлений волі.У 1944–1954 роках Василь навчався у міській середній школі №265 і закінчив її зі срібною медаллю. Потім вступив до історико-літературний факультету педагогічного інституту міста Сталіно. Тоді ж разом із О.Орачем, В.Міщенком, А,Лазаренком, В.Захарченком, В.Голобородьком був членом літературного об’єднання «Обрій». З березня 1963 року Стус працював літературним редактором газети «Социалистический Донбасс». Вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Т. Шевченка у Києві зі спеціальності «Теорія літератури». За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів «Круговерть», написав ряд літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів з Гете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.Перша збірка Стуса – «Круговерть» 1965р., друга – «Зимові дерева». Обидві відхолені від друку, однак згодом опубліковані в самвидаві.У відкритих листах до Спілки письменників, Центрального Комітету Компартії, Верховної Ради В.Стус критикував панівну систему, що після відлиги стала повертатися до тоталітаризму, відновлення культу особи та порушення прав людини, протестував проти арештів у середовищі своїх колег. Літературна діяльність поета, його звернення у вищі партійні інстанції з протестами проти порушення людських прав і критичними оцінками тогочасного режиму спричинили арешт у 1972.Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до Гельсинської групи захисту прав людини.
