Архітектура XIX століття- стриманий, академічний стиль класицизму.Головна мета архітектора-внутрішній комфорт (висока стеля, вентиляція, освітлення).другій половині XIX ст. класицизм руйнується.Складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування) характерне використання елементів різних стилів; особливо поширився віденський ренесанс. З орієнтацією на віденську моду побудовані найбільш репрезентативні тогочасні споруди у Києві, Одесі, Львові, Харкові, Чернігові. Серед численних споруд цього періоду виділяються оперні театри вОдесі (архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер, 1884-1887), Києві (В. Шребер, 1897-1901) Львові (3. Горголевський, 1897-1900), будинки Нової біржі в Одесі (О. Бернардацці, 1894-1899), Львівського політехнічного інституту (З. Захаревич, 1873-1877) та інші.Головні якості архітектури — це користь, міцність, краса (функціональне, конструктивне, естетичне).В українській архітектурі помітний:
- раціоналізм — це прагнення знайти раціональні начала в образному аспекті архітектури, максимально освоїти досягнення сучасної науки і техніки;
- конструктивізм — спроба створити життєвий простір за допомогою нової техніки, її логічних доцільних конструкцій, а також естетичних якостей таких матеріалів, як метал, дерево, скло.
- Раціоналізм і конструктивізм - ці течії досить близькі.
- Українське бароко було значною мірою витіснене, хоча окремі будівлі в цьому стилі ще будувалися (Сільськогосподарська Академія у Києві).