Постулати Бора

Формулювання[ред. • ред. код]

1. Атомна система може перебувати тільки в особливих стаціонарних, або квантових станах, кожному з яких відповідає певна енергія $E_n$ . У стаціонарному стані атом енергію не випромінює.

2. У стаціонарному стані атома електрон повинен мати дискретні (квантовані) значення моменту імпульсу. Радіуси $r_n$ орбіт електронів задовольняють умову:

$L_n=m v_n r_n=n\hbar$ ,

де $n = 1, 2, 3, ... , m$ - маса електрона, $\hbar$ - зведена стала Планка.

3. Перехід атома з одного стаціонарного стану в інший супроводжується випромінюванням чи поглинанням фотонів, енергію яких $h\nu$ визначають за формулою:

$h\nu_{kn}=E_k-E_n \,$ ,

де $k$ і $n$ - цілі числа (номери стаціонарних станів), якщо $E_k > E_n$ фотон з частотою $\nu_{kn}$ випромінюється, якщо $E_k < E_n$ - поглинається.

Поглинаючи світло, атом переходить із стаціонарного стану з меншою енергією в стаціонарний стан з більшою енергією. Усі стаціонарні стани, крім одного, є умовно стаціонарними. Нескінченно довго кожен атом може знаходитись лише в стаціонарному стані з мінімальним запасом енергії. Цей стан атома називається основним, всі інші - збудженими.

Спектроскопія[ред. • ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

На цій сторінці показано нерецензовані зміни

Неперевірена версія

Анімація дисперсії світла, що проходить через трикутну призму

Спектроскопíя — розділ фізики, присвячений вивченню спектрів електромагнітного випромінювання. Слово "спектроскопія" походить від латинського слова "spectrum" (привид) і грецького "skopos" (спостерігач).

Загальний опис[ред. • ред. код]

Дані спектроскопії – найважливіша основа для вивчення будови атомів та молекул, речовини в її різних аґреґатних станах, зокрема різноманітних мінералів. На С. базується спектральний аналіз. Див. також інфрачервона спектроскопія.

Спектроскопія забезпечує отримання інформації про атоми, молекули, йони, кристали і може використовуватися для визначення структури і складу зразка. Спектроскопія - неоцінимий аналітичний метод, що реалізовується на різних типах спектрометрів (або спектрофотометрів) - ЯМР, ІЧ, УФ, видимої і ближньої ІЧ частини спектра, флуоресцентних спектрометрах.

Аналіз спектрів дозволяє визначати енергетичні рівні досліджуваної системи. Також з наявності й інтенсивності випромінювання певного роду в спектрах проводять якісний і кількісний аналіз складу речовини.

Можна виділити два типи спектроскопії. У рамках класичної спектроскопії спектр отримують завдяки розкладу світла призмою, або дифракційною ґраткою.

Другий тип — Фур'є спектроскопія. У цьому випадку вимірюється часова залежність коливання системи. Після виконання перетворення Фур'є отримують частотну характеристику системи.

Спектроскопія відбиття – вивчає спектри відбиття електромагнітного випромінювання речовин у видимій, УФ та ІЧ-областях. Для реєстрації спектрів відбиття використовуються спетрофотометри. С.в. застосовуються для вивчення складу і будови поверхневих шарів твердих тіл та мутних середовищ, а також для ідентифікації адсорбованих хімічних сполук.