Згідно з КОНСОЛІДОВАНА ВЕРСІЯ ДОГОВОРУ ПРО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
ГЛАВА 2
ПОЛІТИКА ЩОДО ПРИКОРДОННИХ ПЕРЕВІРОК, ПРИТУЛКУ ТА ІММІГРАЦІЇ
Стаття 77
1. Союз розробляє політику з метою:
- забезпечення відсутності будь-якого контролю осіб незалежно від їх громадянства під час перетину внутрішніх кордонів;
- проведення перевірок осіб та ефективного моніторингу перетину зовнішніх кордонів;
- поступового впровадження інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами.
2. Для цілей частини 1 Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною
законодавчою процедурою, ухвалюють заходи щодо:
- спільної візової політики та політики щодо інших короткострокових дозволів на перебування;
- контролю, якому підлягають особи, які перетинають зовнішні кордони;
- умов, за яких громадяни третіх країн можуть вільно подорожувати в межах Союзу протягом короткого періоду;
- будь-яких заходів, необхідних для поступового створення інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами;
- відсутності будь-якого контролю осіб незалежно від їх громадянства, які перетинають внутрішні кордони.
3. Якщо дії Союзу підтвердять необхідність сприяння реалізації права, зазначеного в
пункті (а) частини 2 статті 20, та якщо Договори не передбачають необхідних
повноважень, Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, може
ухвалити положення стосовно паспортів, документів, що засвідчують особу, дозволів на
проживання або будь-яких інших подібних документів. Рада діє одностайно після
проведення консультацій із Європейським Парламентом.
4. Ця стаття не впливає на компетенцію держав-членів щодо географічної демаркації
їхніх кордонів згідно з міжнародним правом.
Стаття 78
1. Союз розвиває спільну політику притулку, допоміжного та тимчасового захисту з
метою надання належного статусу будь-якому громадянинові третьої країни, що потребує
міжнародного захисту, і забезпечення дотримання принципу невидворення. Ця політика
повинна відповідати Женевській конвенції від 28 липня 1951 року та Протоколу від 31
січня 1967 року про статус біженців, а також іншим договорам у цій сфері.
2. Для цілей частини 1 Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною
законодавчою процедурою, ухвалюють заходи щодо спільної європейської системи
притулку, що охоплює:
- уніфікований статус притулку для громадян третіх країн, чинний на території всього Союзу;
- однаковий статус допоміжного захисту для громадян третіх країн, які, не отримуючи європейського притулку, потребують міжнародного захисту;
- спільну систему тимчасового захисту переміщених осіб у випадку масового напливу;
- спільні процедури надання й позбавлення уніфікованого статусу притулку або допоміжного захисту;
- критерії та механізми визначання держави-члена, відповідальної за розгляд звернень щодо притулку або допоміжного захисту;
- стандарти умов прийому осіб, які звернулися з проханням надати притулок або допоміжний захист;
- партнерство та співробітництво з третіми країнами з метою контролю напливів осіб, що звертаються з проханням надати притулок або допоміжний чи тимчасовий захист.
3. Якщо в одній або кількох державах-членах виникає надзвичайна ситуація, пов’язана
з раптовим напливом громадян третіх країн, Рада за пропозицією Комісії може ухвалити
тимчасові заходи на користь зацікавлених(-ої) держав(и)-членів(-а). Рада діє після
проведення консультацій з Європейським Парламентом.
Стаття 79
1. Союз розвиває спільну імміграційну політику, спрямовану на те, щоб на всіх етапах
забезпечити ефективне регулювання міграційних потоків, справедливе поводження з
громадянами третіх країн, які на законних підставах перебувають на території держав-
членів, запобігати та вживати посилених заходів з боротьби проти нелегальної імміграції
й торгівлі людьми.
2. Для цілей частини 1 Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною
законодавчою процедурою, ухвалюють заходи у таких сферах:
- умови в’їзду та проживання, а також стандарти, за якими держави-члени надають довгострокові візи та дозволи на проживання, включаючи такі, що мають на меті об’єднання сімей;
- визначення прав громадян третіх країн, що на законних підставах проживають на території держави-члена, включаючи умови, що регулюють свободу руху й проживання в інших державах-членах;
- нелегальна імміграція та недозволене проживання, зокрема висилання й репатріація осіб, які проживають на території держави-члена без дозволу;
- боротьба проти торгівлі людьми, зокрема жінками та дітьми.
3. Союз може укладати з третіми країнами угоди про реадмісію до країн походження
або країн прибуття громадян третіх країн, що не відповідають або перестали відповідати
вимогам щодо в’їзду, перебування або проживання на території однієї з держав-членів.
4. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою
процедурою, можуть встановлювати заходи, що забезпечують сприяння та підтримку дій
держав-членів, спрямованих на інтеграцію громадян третіх країн, що законно проживають
на їхній території, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-
членів.
5. Ця стаття не впливає на право держав-членів визначати обсяги прийому громадян
третіх країн, що прибувають на їхню територію з третіх країн у пошуках самостійної
роботи або роботи за наймом.
Стаття 80
Політика Союзу, визначена в цій Главі, та її реалізація регулюється принципом
солідарності та справедливого розподілу відповідальності, зокрема фінансових наслідків,
між державами-членами. У разі необхідності акти Союзу, ухвалені згідно з цією Главою,
містять належні заходи для впровадження цього принципу.
