Безпосередньо в самому Маастрихтському договорі (ст. N) передбачалось, що в 1996 р. буде скликана нова «конференція урядів держав-членів »для внесення поправок в засновницьких документів Союзу.
Результатом конференції став підписаний 2 жовтня 1997 в Амстердамі і набувший чинності 1 травеня 1999 документ під назвою Амстердамський договір про внесення змін до Договору про Європейський Союз, договори про заснування Європейських співтовариств і деякі пов'язані з ними акти ( коротке найменування - Амстердамський договір ) .
Як видно вже з назви , Амстердамський договір не утворює нових організацій . Його призначення - внести зміни і доповнення у вже діючі установчі документи , які після вступу його в силу були інкорпоровані , відповідно , в Договір про ЄС (колишнє ЄЕС) , Договір про ЄОВС , Договір про Єв-Ратом і Договір про Європейський Союз.
Основні зміни і доповнення , внесені ним , полягають в наступному.
1 . Був продовжений процес розширення компетенції Європейського співтовариства і Союзу в цілому. До відання ЄС тепер стали від носитися візова , імміграційна політика, питання притулку , політика зайнятості та ін.. Європейський Союз був наділений повноваженнями видавати нормативні акти з питань кримінального права і процесу .
Крім того, окремі держави - члени були уповноважені делегувати інститутам Союзу додаткову компетенцію, не чекаючи внесення поправок до установчих документів (за допомогою « механізму просунутого співробітництва »).
2 . Була продовжена інституційна реоформа , яка розвивається за напрямами: розширення повноважень Європарламенту та поступова ліквідація права вето представників держав - членів при голосуванні питань в Раді Європейского Союзу. Реформа інститутів фактично була сведена до визначення максимального числа депутатів Європейського
парламенту , що склав взяте «зі стелі» число 700 .
3 . Амстердамський договір уперше на рівні Союзу закріпив загальні принципи конституційного ладу ( ст. 6 Договору про Європейский Союз) і встановив санкції до держав-членів за їх порушення .
4 . За допомогою спеціального протоколу , прикладеного до Договору про ЄС та Договору про Європейський Союз, в право Європейського Союзу були включені Шенгенські угоди , прийняті на їх основі нормативні акти і інші джерела. Шенгенське право віднині перетворилося в один із складових компонентів системи права Європейського Союзу.
5 . З Амстердамським договором пов'язано так зване спрощення установчих документів ( частина друга « Спрощення »). під «Спрощенням» в даному випадку розуміється перш за все усунення з тексту Договору про Європейське співтовариство застарілих положень , які втратили своє значення на сучасному етапі, наприклад , про порядок створення спільного ринку .
Крім того , була змінена нумерація статей Договору про ЄС та Договору про Європейське співтовариство . У першому документі літерні позначення замінені на цифрові: ст. А ста -
ла ст. 1 , ст. В - ст. 2 , ст. J.1 - ст. 11 і т.д. У Договорі про Європейському співтоваристві нумерація змінена з метою усунути з тексту номери статей , внесених за минулі 40 років в якості поправок і тому мали змішане позначення (ст. 189а , ст. 109т , ст. 130у і т.п.). Після перерахунку перша з них стала ст. 251 , другий - ст. 124 ,третя - ст. 181 і т.д.1
Значення Амстердамського договору полягає насамперед у тому,що він став першим кроком на шляху реформування Маастрихтського механізму , свого роду « роботою над помилками» , а тому більша частина його положень була спрямована на заповнення прогалин у функціонуванні нового Союзу.
